Крила.
Я б відірвав собі крила, Та без них я - ніхто. В моєму житті так багато лиха, Але перегорів. Вже всеодно... Я б вирвав все пір'я, Та без нього полечу в нікуди... На вулицях щасливі сім'ї, А я знову сам, я знову один... Я б спалив свої крила, Та все закриє їдкий дим... Згадаю усі щасливі миті І полечу у новий вир!
2022-10-05 18:19:00
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Яна Шинко
Вірш так зачепив, авторе, ти молодець! Мені дуже сподобалося - занурилася як у щастя так і в сум. Бажаю тобі писати й надалі такі гарні вірші 🙂👊!!!
Відповісти
2022-10-05 18:24:03
1
просто веселка
@Яна Шинко максимально дякую 🧡
Відповісти
2022-10-05 19:22:57
1
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1670
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11353