Крила.
Я б відірвав собі крила, Та без них я - ніхто. В моєму житті так багато лиха, Але перегорів. Вже всеодно... Я б вирвав все пір'я, Та без нього полечу в нікуди... На вулицях щасливі сім'ї, А я знову сам, я знову один... Я б спалив свої крила, Та все закриє їдкий дим... Згадаю усі щасливі миті І полечу у новий вир!
2022-10-05 18:19:00
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Яна Шинко
Вірш так зачепив, авторе, ти молодець! Мені дуже сподобалося - занурилася як у щастя так і в сум. Бажаю тобі писати й надалі такі гарні вірші 🙂👊!!!
Відповісти
2022-10-05 18:24:03
1
просто веселка
@Яна Шинко максимально дякую 🧡
Відповісти
2022-10-05 19:22:57
1
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2898
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4553