...

просто веселка

Боролась я зі світом, А треба було з собою... Холоду хотіла літом, Уникала його зимою... Боролась я з людьми, Не розуміла їхні почуття... Не пробачала помилки, Які не чіпали моє життя...

2023-01-13 23:30:07

12

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Микола Мотрюк

З собою боротися найскладніше... А пробачати треба завжди... тим більше - дрібниці... Буває, що це потребує якогось часу... А буває, якщо людина, дійсно, дуже сильно образила, можна сказати, переступила через свою дівчину (хлопця), - ти прощаєш, але розриваєш стосунки, бо розумієш, що це повториться (бо з кожним разом стає все легше переступати межу), що тобі знову розіб'ють серце... чи те, що від нього залишилося... Рідко коли людина усвідомлює що вчинила, рідко коли робить висновки... А дехто, навіть, не просить пробачення... Залишатися, чи йти - воля кожного... Можна намагатися змінити людину... але це можливо тільки за умови, якщо вона сама цього захоче... Якщо вона, дійсно, любить - вона докладе всіх зусиль... візьме себе в руки... можливо, навіть і не прийдеться її про це просити... Або ця боротьба (залежної людини з своїми немочами) може тривати до самої її смерті... яка знесилить обох... чи всю сім'ю... До прикладу: є алкозалежні, які вирішивши раз і назавжди покласти край стражданням своїм, і тим хто навколо, роблять це... а є такі, які обіцяють, та не докладають жодних зусиль... Так, напевне, і зі всіма недугами (гріхами, які завдають великої шкоди (які викликають ту саму залежність) не тільки тому, хто їх чинить, але й іншим... тим, хто тебе любить і ладен на все задля тебе...) й пороками...

Відповісти

2023-01-14 05:46:06

1

просто веселка

@Микола Мотрюк спасибі за такий розгорнутий і щирий коментар. Цілком з вами погоджуюсь, що треба пробачати людей за дрібниці і робити висновки... І в людей справді різне ставлення до тих чи інших ситуацій...

Відповісти

2023-01-14 11:27:49

Подобається

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

1702

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

44

21

1757