Любов.
Вони тримались за руки, Такі ніжні і милі обійми. Сильно плакали від розлуки, Зайняті й водночас вільні. На серці так добре й легко, Завжди на устах усмішка. В холодну ніч з любов'ю тепло, Неначе від вина п'яні трішки. Хоча раніше ридали тихо вночі, Світ був сірим та холодним. Неначе тісно всередині душі І вона виривається на волю. Та зараз ночі не самотні, На небі побільшало зірок. Душа гріється під сонцем. Ех, дива творить любов!
2021-11-17 10:25:55
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
просто веселка
Дякую 🌟
Відповісти
2021-11-19 12:08:23
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2541
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3902