Присвячується...
просто веселка
Так мамо я знову без шапки, Зате з сигаретою в руці! Не люблю вже чорні шоколадки І без них - гірко на душі.... Так мамо я п'ю алкоголь, Забув про каву і чай. В мені палає клятий вогонь, Попри сотні страждань... Так мамо я вже не дитина, Та попри все ти - найрідніша! Мені часто обрізають крила, Та заради тебе повзу на колінах!
2022-11-11 21:38:12
9
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Антон Шаталов
А я й не дорослий і не п'ю алкоголь, і цигарки не тримаю в зубах, але Господи, мені це сподобалося🔥💥🙂
Відповісти
2022-11-14 19:14:14
1
просто веселка
@Антон Шаталов безмежно дякую за теплі слова 🧡☕
Відповісти
2022-11-14 19:38:43
Подобається
просто веселка
скажем так, в мене з моєю мамою "особливі" стосунки... Я написала блог "біографію" сьогодні, може звідти все зрозумієте
Відповісти
2022-12-07 22:14:16
Подобається
Інші вірші поета
... Люди сами создают себе врага. Музикант. Моя душа!
Інші поети
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12166
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4547