Свобода.
просто веселка
Мечтаю я о свободе, Где я смогу быть собой. Где танцевать будет вольно И ночью и днём. Где смогу плакать громко, А не тихонько в углу. Закончится моя ломка, Освобожу душу свою! Расправляться крылья И я далеко улечу! Забуду комнату в пыли, Я в себя верю, я все смогу!
2021-11-07 20:24:59
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Сандра Мей
Не знаю як кого, але вірш мотивує мене бути собою і не боятись показувати свої почуття в групах людей. Вірш гарний дякую вам за вашу творчість
Відповісти
2021-11-07 20:27:22
1
просто веселка
@Сандра Мей МАКСИМАЛЬНО ПАСІБКИ, мене тепер більше за вірш, буде мотивувати ваш коментар😅
Відповісти
2021-11-07 20:29:05
1
просто веселка
Дякую🍬
Відповісти
2021-11-20 21:23:34
Подобається
Інші вірші поета
... ... Чужа мама. ...
Інші поети
ANDROID CHANNEL
@android_channel
Juli Tenera
@Poetess
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2687
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12991