Залежність.
просто веселка
Один крок вперед, Два назад. Ти - мій порок І водночас радість моя. Я падаю на спину, Руки тягнуться в порожнечу. Тебе я не покину, Від тебе я залежу. Ти - мій наркотик, Потреба навіки. Я хворію тобою І не знайти ліки. Ти - мій жах І рай наяву. Я неначе ранений птах, Що знайшов клітку свою.
2021-10-24 15:26:07
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Tianna Mase_
Ваууу дуже класно 👏
Відповісти
2021-10-24 15:38:08
2
просто веселка
@Tianna Mase_ МАКСИМАЛЬНО ДЯКУЮ ☺️
Відповісти
2021-10-24 16:40:42
1
просто веселка
дякую 🙃
Відповісти
2021-11-20 21:28:36
Подобається
Інші вірші поета
Декілька життів. Україно! Хто вона? "Плохие".
Інші поети
I_am_not_star
@I_am_not_star
joly
@joly
Bint __Abdoolrahman
@bint_abdoolrahman
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3096
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5419