Письменник повинен писати
Поля Владимировна
Я для неї би стала усім: Президентом, співцем і ученим, Щоби слава ії, наче грім, Світами пройшла незліченними. Я би голос од крику зірвала На цій сцені всесвітній страшній. І співала б для неї, співала б, Не топтались щоб більше по ній. Кабінет я би свій не кидáла, Щоб отримати перший патент. Але доля не те віщувала. І сказала вона: "Ти — поет". Я про інше її не просила І сумлінно писала своє. Я усе, що у серці носила, Укладала в писання оте. Я би стала усім для країни, Але випала доля німого співця. І тепер мрію я, щоб Вкраїні У скруті мого вистачало слівця.
2020-03-20 15:29:00
4
0
Інші категорії
Вірші в прозі Соціальні Історичні Подійні Ода Для дітей
Інші поети
Ren
@Panda_4010
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12341
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5180