Письменник повинен писати

Поля Владимировна

Я для неї би стала усім: Президентом, співцем і ученим, Щоби слава ії, наче грім, Світами пройшла незліченними. Я би голос од крику зірвала На цій сцені всесвітній страшній. І співала б для неї, співала б, Не топтались щоб більше по ній. Кабінет я би свій не кидáла, Щоб отримати перший патент. Але доля не те віщувала. І сказала вона: "Ти — поет". Я про інше її не просила І сумлінно писала своє. Я усе, що у серці носила, Укладала в писання оте. Я би стала усім для країни, Але випала доля німого співця. І тепер мрію я, щоб Вкраїні У скруті мого вистачало слівця.

2020-03-20 15:29:00

Інші категорії

Для підлітків Соціальні Вірші в прозі Привітання Подійні Пейзажні

Інші поети

Kate Bondari

@Kate_Bondari_17

Shina

@Sheena

invisible_girl

@invisible_girl

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12654

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

4957