Червень
Твоя ластівка знову сама... Твоя ластівка втратила крила, Втратила голос і власне ім'я. Твоя ластівка впала з гнізда. За вікном в неї ніч, дня нема, У вухах ластівчиних, як дзвін, тишина. Пусте крісло, зайвий стакан... Ластівка знову попала в капкан. Твоя ластівка досі у сні. Пише вірші й палає в вогні. Шепче Богові сотні питань. В неї в грудях розпечена грань.
2019-11-21 22:02:09
3
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3550
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16767