Червень
Ріна
Твоя ластівка знову сама... Твоя ластівка втратила крила, Втратила голос і власне ім'я. Твоя ластівка впала з гнізда. За вікном в неї ніч, дня нема, У вухах ластівчиних, як дзвін, тишина. Пусте крісло, зайвий стакан... Ластівка знову попала в капкан. Твоя ластівка досі у сні. Пише вірші й палає в вогні. Шепче Богові сотні питань. В неї в грудях розпечена грань.
2019-11-21 22:02:09
3
0
Інші вірші поета
Надія Сонце Мій "неможливий" Я б все віддала за твій дзвінок замість будильника....
Інші поети
Doesnt Matter
@Doesntmatter
Анастасія
@anast_assia_
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2518
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13090