Коли...

Ріна

Коли тріщали стовпи, на яких трималась її планета, Море горіло і танули льодовики. Її рятувала впертість і сигарета. Час під ногами стирала, як пил. Коли падало небо і плечі атлантів Гнулись, як гілля в грозу, Вона ховала свої розбиті світанки в ранкову холодну росу. Коли ворог усмішкою друга Мило казав: «привіт», Вона гордо пішла на плаху і простила весь світ. Коли Бог роздавав таланти – всім щастя давав, Їй залишилась жорстока любов Він нею її цілував.

2019-06-05 14:40:46

Інші вірші поета

Я Пігмаліон XXI Завжди Мій Ворон

Інші поети

Fatima Arif

@FA_Arif

Nana

@mingi

Edelweiss

@Edelweiss

Схожі вірші

Всі

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

9027

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15912