Коли...
Коли тріщали стовпи, на яких трималась її планета,
Море горіло і танули льодовики.
Її рятувала впертість і сигарета.
Час під ногами стирала, як пил.
Коли падало небо і плечі атлантів
Гнулись, як гілля в грозу,
Вона ховала свої розбиті світанки в ранкову холодну росу.
Коли ворог усмішкою друга
Мило казав: «привіт»,
Вона гордо пішла на плаху і простила весь світ.
Коли Бог роздавав таланти – всім щастя давав,
Їй залишилась жорстока любов
Він нею її цілував.
2019-06-05 14:40:46
3
0