Інше
Небо буде іншим, інші згорять зірки... якось ти, поміж віршів, про себе впізнаєш рядки. Інші замінять люди, все раптом втратить сенс, серце зламає груди... Любиш? Я більше теж. Час залатає рани і під крики птахів, я відпускаю у небо солод і сльози років. Скреслюю дати і фото палю безжально усі. Хто б ще раніше сказав, на скільки дороги криві. Ти не заміниш, нащо? Просто забудеш ім'я. Ще не остине слід, як з пам'яті зникну і я. Плакати знову марно, скільки солі на дні! Тільки я досі, віриш, бачу нас уві сні.
2021-12-29 12:42:55
3
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2871
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2385