Вголос собі
Металічним стержнем в тілі гордість.
Всі удари життя наче щит
прикриє усмішка й впертість. Совість змовчить!
Головне усміхатись, навіть коли у серці дощить!
Особливо коли дощить!
Натовп буде ганити, лаяти, боляче бити...
Ти - караван.
В рукаві свого життя туз приховай аби потім кепкувато побити.
В кінці сцени всіх завернуть в саван.
Вічно нікому не жити, навіть пам'яті і словам.
Закрий серце - це не бордель, гроші ніхто все одно не залише.
Твоя біда - тільки твоє лихо і твій тягар.
У душі кладовище і блискавка креше
А проте, поруч кілька людей, з якими серце досі дише.
Бережи їх, вони - найбагатший у світі дар.
2019-11-25 22:58:33
3
0