Вголос собі
Ріна
Металічним стержнем в тілі гордість. Всі удари життя наче щит прикриє усмішка й впертість. Совість змовчить! Головне усміхатись, навіть коли у серці дощить! Особливо коли дощить! Натовп буде ганити, лаяти, боляче бити... Ти - караван. В рукаві свого життя туз приховай аби потім кепкувато побити. В кінці сцени всіх завернуть в саван. Вічно нікому не жити, навіть пам'яті і словам. Закрий серце - це не бордель, гроші ніхто все одно не залише. Твоя біда - тільки твоє лихо і твій тягар. У душі кладовище і блискавка креше А проте, поруч кілька людей, з якими серце досі дише. Бережи їх, вони - найбагатший у світі дар.
2019-11-25 22:58:33
3
0
Інші вірші поета
Темрява Я прошу Завтра Поки не пізно
Інші поети
Ден Щусь
@apocalipt_b
Mac67
@Mac67
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2549
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2632