Можливо...

Vikto

Ти щасливий? Ні, я нещасний. Чому ж ти такий прекрасний? Можливо...я сумний, Можливо, я веселий, Незнаю як тобі відповісти. Ось зараз. Можливо, світить сонце, Можливо, хмари вітрові, А, може, дощ іде рясний. Нічого я не знаю зараз. Чи я похмурий, чи ясний. Не відчуваю У своїх лодонях, В своїх вустах, чи на яву. Чи посміхаюся я зараз? Сама не розумію. А ти як? У тебе усе? У мене день, і ніч гроза іде, Яка з собою смуток весь несе. Гроза ця прилинна, і ніби нескінченна, в моєму серці розтає.

2020-12-23 20:31:37

Інші вірші поета

Війна Безсонні очі Мрія Є Sleepless eyes

Інші поети

Товариш Торька

@v_serze

Nochu's Wife

@LOLAKOOK

Олежка

@Dzelin

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11508

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

8480