#19
Adaira
Як навіки це стерти з пам'яті? Лише два вечори, а застигли в моїй голові як троянди тобою не подаровані у хрустальній вазі зів'януті. Як забути мені твої дотики? Я не хочу їх більше згадувати. Здається, ми побачили один в одному лише недоліки. Ми ті, хто в людях зовсім не вміє тямити. Як добре, що ми зрозуміли одразу - наші душі - галактики чужі. Щоб та історія завершилась не розпочавшись, Лишили по собі на згадку два погляди: холодні й мовчазні. На моєму обличчі застигнуть ворожі гримаси. Ти лишив лиш гіркий післясмак. Так клялася його понад усе ненавидіти, Та згадую кожну непотрібну деталь. 2018 . . .
2021-03-26 14:58:39
4
0
Інші вірші поета
#27 #29 #8 #34
Інші поети
_GeminiWrld
@_GeminiWrld
Deepak Singh Solanki
@DSinghSolanki
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1227
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1681