#2
Я закохалася весною. Я покохала восени. І я зневірилась зимою, Коли на плечі падав перший сніг. Я тихо сіяла любов, Та цвіту ти її не бачив. Шукав букети у садах чужих - Мої ж бо квіти пропадали. А я чекала, вірила, жила. Іскра палала, серце покидати не хотіла. Душа кричала - та мовчала я. Мовчала, мріяла, і так любила. Не розуміла, як сама себе вбиваю. Зізналась в чистих почуттях тобі - А ти сказав: "Пробач, тебе не пам'ятаю...", - І тут все обірвалося в мені. Тоді від холоду твого, а не зими, Погасла іскра у серці моїм. Та крила виросли - і сили надали. Змінилась я. Змінилась назавжди. Я вже не буду та, якою ти мене зустрів. Кричатиму, коли захочу замовчати, І плакать буду, стримуючи сміх. Бо я змінилася. Змінилась назавжди. Я закохалася весною. Я покохала восени. І я зневірилась зимою, А ти мене не зрозумів ще навесні. 2017 . . .
2021-03-26 00:48:47
4
0
Схожі вірші
Всі
Шукати святе в почуттях
Я пам'ятаю. Вибач, я все пам'ятаю. Чому цей біль ніяк не зникає? Час його береже. Мене він, ламає Й душа в нім палає. Пробач за все. Чого ж зберігаю? Усе це лякає. Себе забуваю і душу вбиваю, Та біль все живе. Серце згорає, Розум втрачаю, думки покидають. Ненавиджу це, понад усе. Тебе забуваю. Звички зникають. Віри тепер немає. Кохання вбиває. І допомоги вже не чекаю. Завжди щось втрачаю. Хтось уже добиває, не знаючи це. Можливо, шукала в цім світі святе, Та я не знала, що воно в мені є.
54
2
4392
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
45
9
2401