Momentos 1
Yoongaboonga 7u7
Recuerdo los momentos tristes en mi habitación.. Cuando estaba solo y moría de frío en una triste Soledad y sin nadie que me diera ánimo Solo veía oscuridad solo deciaba tener alguien que me sirviera de abrigo
2020-07-28 03:16:03
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Señorita Kooki
Por fin subes algo señorita🤠 ya extrañaba tus series de poemas a loviu te mando saludos ❤💖
Відповісти
2020-07-28 04:12:45
2
Señorita Kooki
Me sorprendiste con tu nueva serie de poemas la neta me encantaría 2do de recuerdos 🌌👌 es sad pero buenos💖
Відповісти
2020-07-28 04:15:24
2
Yoongaboonga 7u7
@Señorita Kooki Gracias amigaaaaaa!! Y obviamente voy a hacer 2da parte a loviu 💖💜
Відповісти
2020-07-28 04:17:24
2
Інші вірші поета
Latidos 2 ꪑꪊડⅈ ᥴ society Melodias
Інші поети
yoona
@yoona_yeol
JYA
@JYAY
Koga- Chan
@cute_cat_2411
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
4186
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13198