Мавка
Афанася Чка
Вона з'явилась так непомітно. Крихітним тілом поставила мітку. Вибігла швидко і знову зникає. Мозок затьмарила й не покидає. Лише Лавкрафт про таких-от писав: Дивних і диких, яких тільки знав. Вбивчим поглядом вона душу виймала І хриплим голосом пісню співала. Ніжно кохала, чи справді я це була— Загублена в лісі, розбита, крихка. Чула лиш пісню, чула й не знала, Чи світом вловилась, чи йо'го спіймала. Вона йшла. Я йшла. В одному вагоні метро сидимо... Вона поруч. Підійду. Тоді світ свій назавжди зловлю. ('-це наголос)
2021-08-20 22:11:54
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
Чудово👍
Відповісти
2021-09-09 11:39:25
2
Інші категорії
Ода Історичні Вірші до свят Пейзажні Подійні Любовні
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2652
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4662