Мавка

Афанася Чка

Вона з'явилась так непомітно. Крихітним тілом поставила мітку. Вибігла швидко і знову зникає. Мозок затьмарила й не покидає. Лише Лавкрафт про таких-от писав: Дивних і диких, яких тільки знав. Вбивчим поглядом вона душу виймала І хриплим голосом пісню співала. Ніжно кохала, чи справді я це була— Загублена в лісі, розбита, крихка. Чула лиш пісню, чула й не знала, Чи світом вловилась, чи йо'го спіймала. Вона йшла. Я йшла. В одному вагоні метро сидимо... Вона поруч. Підійду. Тоді світ свій назавжди зловлю. ('-це наголос)

2021-08-20 22:11:54

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Лео Лея

Чудово👍

Відповісти

2021-09-09 11:39:25

Інші категорії

Поеми Історичні Вірші до свят Ода Любовні Вірші в прозі

Інші поети

Gamila

@mariam_wael_2evw

rocio

@rocio

Йва Миролюб

@YvaMyrolyub

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

2870

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1970