Пролог
Іноді буває так, що ти просто дивишся в далину і ніби відрізаєш себе від навколишнього світу. Перед очима пролітають зображення людей, котрі в цей час рухаються, а ти просто втикаєш в одну точку. Вони рухаються, говорять, сміються, а для нас це лише німе кіно. Я не розумію чому я така. За що мені таке покарання, коли усі сміються ти плачеш від болю, коли бігають – ти сидиш на місці, а коли дивляться на тебе – відвертаєш погляд.
Мене звуть Лі - мені сімнадцять. Я, впевнена, ви подумали, що я хвора, але це не так. Я з фантастичного світу і не відомо як потрапила сюди. Для нас це своєрідно, відключати себе від навколишнього середовища, але для усього є міра, а для мене цієї межі немає. Якщо ж я відключаю себе, то це надовго, саме із-за цього я не відвідую школу, як усі. У мене вільна форма навчання.
Мій світ має назву ЛОК, що означає – закритий для по сторонніх очей, а місце де я зараз мешкаю Лондон. Мабуть, що може бути краще за життя у столиці чарівної країни, але краще завжди є. Для когось це рідна країна чи місто, а для мене це – життя поряд із рідними батьками. Я б ніколи не подумала, що в один день усе зміниться і я повернусь до рідного світу, але не такою якою була раніше…..
Мене звуть Лі - мені сімнадцять. Я, впевнена, ви подумали, що я хвора, але це не так. Я з фантастичного світу і не відомо як потрапила сюди. Для нас це своєрідно, відключати себе від навколишнього середовища, але для усього є міра, а для мене цієї межі немає. Якщо ж я відключаю себе, то це надовго, саме із-за цього я не відвідую школу, як усі. У мене вільна форма навчання.
Мій світ має назву ЛОК, що означає – закритий для по сторонніх очей, а місце де я зараз мешкаю Лондон. Мабуть, що може бути краще за життя у столиці чарівної країни, але краще завжди є. Для когось це рідна країна чи місто, а для мене це – життя поряд із рідними батьками. Я б ніколи не подумала, що в один день усе зміниться і я повернусь до рідного світу, але не такою якою була раніше…..
Коментарі