Пролог
Розділ 1
Розділ 2
Розділ 3
Розділ 4
Розділ 5
Розділ 6
Розділ 7
Розділ 8
Розділ 5
Феліса стояла посеред залу та уважно спостерігала своїми сірими, як небо в штормову погоду, очима за оточуючими. Вона не знала чи правильно вчинила та відступати було нікуди. Тут серед натовпу хтось оживився і як виявилось – це була жінка середніх літ із чорними очима та трохи сивим чорним волоссям, що було туго зав'язано в пучок.
   - Ви тільки подивіться на цю дівчину. Та вона самозванка!-всі почали вигукувати:"Так" Та пильно придивіться до неї", але жінка не зважаючи на на них продовжила.-Ніхто не може мати таких можливостей серед звичайних людей. Хто ти?
Але дівчині не дали відповісти хтось інший вліз у розмову.
   - Вона, напевно, відьма. Я правий? Ну чого ти мовчиш?
   - Та непевне, що відьма. Назви своє ім’я, дівчисько?
Тут король не витримав і сказав: 
   - Ну що ж назви своє ім’я.
   -Феліса Омелі Лі. — ледве чутно проказала Лі.
   - Я не чую, будь ласкава повтори.
   -Ваше високість, не варто марнувати на неї часу. І так зрозуміло, що вона відьма. Он яке шоу влаштувала.
    - Дівчинко, повтори як тебе звати.
Юна принцеса не витримала і крикнула так, що вовки завили ще гучніше, а вдалині пролунав стукіт грому.
   - Моє ім’я  ФЕЛІСІТІ ОМЕЛІ ЛІ КЕРРІ ЕРІКСОН ВІНТЕР!
   - Це не можливо,--- промов хтось.
   - Народе, це можливо, але за давньою легендою наша дочка повинна знати легенду "дитя Луни." Фелі якщо ти і справді наша дочка, то заспівай цю пісню.
© Aleksa Palala,
книга «Фелісіті Вінтер».
Коментарі