- Ви впевнені, що цього хочете?--- запитала юна принцеса. Дівчинка мала дивний дар, адже коли вона співала всі навколо затамовували подих і поринали в свої думки тим самим забуваючи про усі незгоди, просто насолоджуються мелодійним, дивним та таким манливим співом.
   -Tonto el que no entienda
Cuenta una leyenda
Que una hembra gitana
Conjuró a la luna hasta el amanecer
Llorando pedía al llegar el día
Desposar un calé

Tendrás a tu hombre piel morena
Desde el cielo habló la luna llena
Pero a cambio quiero
El hijo primero que le engendres a él
Que quien su hijo inmola
Para no estar sola
Poco le iba a querer.

Luna, quieres ser madre
Y no encuentras querer
Que te haga mujer
Dime luna de plata
Qué pretendes hacer
Con un niño de piel
Hijo de la luna

De padre canela nació un niño
Blanco como el lomo de un armiño
Con los ojos grises en vez de aceituna
Niño albino de luna
Maldita su estampa
Este hijo es de un payo
Y yo no me lo callo.

Luna quieres ser madre
Y no encuentras querer
Que te haga mujer
Dime luna de plata
Qué pretendes hacer
Con un niño de piel
Hijo de la luna

Gitano al creerse deshonrado
Se fue a su mujer cuchillo en mano
¿De quién es el hijo?
Me has engañado fijo
Y de muerte la hirió
Luego se hizo al monte
Con el niño en brazos
Y allí le abandonó

Luna quieres ser madre
Y no encuentras querer
Que te haga mujer
Dime luna de plata
Que pretendes hacer
Con un niño de piel
Hijo de la luna

Y en las noches que haya luna llena
Será porque el niño esté de buenas
Y si el niño llora
Menguará la luna
Para hacerle una cuna
Y si el niño llora
Menguará la luna
Para hacerle una cuna
Як тільки вона проспівала останній акорд, як у залі пролунали бурхливі оплески та усі з нетерпінням чекали на слова його високості Вінтера.
   - Що ж, веселіться далі, а ви, юно леді, ходімо зі мною.
Дівчина йде слідом за своїм батьком, але не розуміє його жорстокості з якою він подивився на неї, але вона давно бачила його на сторінках давніх книжок про королівство в такому дивному, чарівному та загадковому світі Лок.
   - Дівчинко моя, який же я ради, що нарешті знайшов тебе, але додому тобі зараз не можна. Наш світ про який тобі вже так відомо -- став небезпечним для тебе. Ти дочка Луни, все так як і в тій легенді, тож ти мусиш залишитися зі своїми прийомними батьками. Вибач, я знаю, що ти їх недолюблюєш, але я не в змозі тобі зарадити.
    - Але батьку, я ненавиджу тих людей, мені кожен день доводиться тікати кудись аби тільки не бути поряд із ними. І я не дочка Луни, я більше схожа на тебе аніж на Богиню.
    - Дівчинко, може це і так, але в рідному місці ти повинна з’являтися потрохи, а не отак зразу.
   - Що ви приховуєте від мене?
   - Нічого. А зараз тобі вже час. Бал давно закінчився і тобі краще піти ….
Батько Лі не встигає доказати, як до кімнати в морських тонах, забігає якийсь парубок і починає швидко бормотати. Лі нічого не змогла зрозуміти, а ось батько навпаки. Він вислухав і кивнув, а потім повернувся до здивованої дівчинки.
   - Омелі, швидко повертайся додому і не виходь звідти. Кар тобі допоможе добратися без перешкод.
Принцеса втратила можливість щось розуміти тому просто погоджувалася з усім. Вона не розуміла, що зараз в сусідній кімнаті відбувалось щось страшне. Кар, якого приставили до неї був зовсім не людиною, тож він швидко обернувся в величезного білого вовка з блакитними очима, тут очевидно була присутня королівська кров і її високість це помітила, але промовчала