Шлях Патріота
Життя як те намисто, І кожна мить у ньому елемент. Коли ти дивишся свої фотоальбоми, То згадуєш ось той момент. Намистинки були різні у житті: І чорні й білі та є, Лишень трішки іншокольорових, І те, що закарбоване у них, І справді кольорове: Поява на світ, одруження й кохання, І немає жодного в них суму та зітхання, А є лише серед них, Одні барви синьо-жовті. Ці кольори Вітчизна твоя! Код твоєї рідної землі! І твоя доля - це прожити, Життя на Батьківщині, Та не дати в час війни, Загинути власній сім'ї. Не зрадити країну, Й не втратити державу, Саме це є твоїм планом! Щоб колись дітей своїх пізніше згодом, Водити ось тим ланом на своїй, Мирній та вільній, Українській землі!
2023-01-31 10:01:20
6
0
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
4202
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12974