ТИ
Віктор Алексєєв
У музеях де були б твої скульптури та портрети, Залишалися у касах щоденно мої монети. Я б щоразу обирав собі найкращого екскурсовода, Аби чути про те якою унікальною є твоя дівоча врода. Задивлявся б у твою фігуру, Ніби я ніколи не бачив жодну другу. Намагався б піднятись вище твоїх ніг, Аж до твоїх очей, аби невтомно дивитися, На згиби, твоїх розкішних молодих плечей. Така яскрава як те сонце, ніби світлячок, Хоч вимикай усі прожектори в кімнаті, Ти все-рівно будеш світла ніби місяць уночі. «Дитя Сонця або Донька Ночі» - це вічна Моя дума коли задивляюсь у твої зелені очі. Від твого волосся завжди йде Запах літнього тепла, Та по ньому завжди знаю де є вона. Така яскрава особистість, Різнобарвність тобі личить, Але більше ти їй. Хтось казав мені щоб не писав тобі листа, Але знаю я, що цього вірша чекала твоя душа. Скільки не приховуй таємниць, Усе колись нам знову стане ясним, А сонце буде вічно класним. Це вже не романтика, А якась космічна фантастика. І наприкінці просто вже запам'ятай: Я фанат твоїх очей, хоча обожнюю тебе Від ніг до плечей!
2023-12-23 01:12:32
3
0
Інші вірші поета
Лист Закоханого Думка Війни Лист Луганська Вставай, Україно!
Інші поети
Andrii Katiuzhynskyi
@Katiuzhynskyi_Andrii
Dr. B
@Dr_B
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
7731
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
854