ТИ
У музеях де були б твої скульптури та портрети, Залишалися у касах щоденно мої монети. Я б щоразу обирав собі найкращого екскурсовода, Аби чути про те якою унікальною є твоя дівоча врода. Задивлявся б у твою фігуру, Ніби я ніколи не бачив жодну другу. Намагався б піднятись вище твоїх ніг, Аж до твоїх очей, аби невтомно дивитися, На згиби, твоїх розкішних молодих плечей. Така яскрава як те сонце, ніби світлячок, Хоч вимикай усі прожектори в кімнаті, Ти все-рівно будеш світла ніби місяць уночі. «Дитя Сонця або Донька Ночі» - це вічна Моя дума коли задивляюсь у твої зелені очі. Від твого волосся завжди йде Запах літнього тепла, Та по ньому завжди знаю де є вона. Така яскрава особистість, Різнобарвність тобі личить, Але більше ти їй. Хтось казав мені щоб не писав тобі листа, Але знаю я, що цього вірша чекала твоя душа. Скільки не приховуй таємниць, Усе колись нам знову стане ясним, А сонце буде вічно класним. Це вже не романтика, А якась космічна фантастика. І наприкінці просто вже запам'ятай: Я фанат твоїх очей, хоча обожнюю тебе Від ніг до плечей!
2023-12-23 01:12:32
4
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12043
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1939