Той день, коли тебе не стало
Щорічно, день за днем я пам'ятаю Ходжу до тебе я з дарунком. І знаю, що тебе давно немає Але ти був і є мені синком. Цей день я пам'ятаю як колись. Я чула, серце б'ється... барабан. Казала я собі щодня: "молись, Живи моє дитя". Тут "Бам"! Лікарня... Лікарі схиляються. Кричати щось не можу я. І тут дивлюсь, вони спиняються, Із очей моїх тече гірка сльоза. Я чую голос крізь всі стіни, "Пустіть, вона моя жона!" Я чую це, дитя моє, ще й нині "Вам сюди, на жаль, нєльзя"! Оговталась, синочку, я вже далі Коли відчула... щось не так... Мій чоловік сидить увесь в печалі, "У тебе мила і в дитяти - рак" Я відчувала, що було давно запізно. Що не отримала тебе, пробач. Але ти знай, любила і люблю тебе я сильно. І не почула, жаль, твій перший плач. Тебе забрали... Навіки забрали.. Щоденно в мене біль, і злість, і гнів. Мене до ліжка прикували. І не дали сказать й слів. Я не побачила тебе, синочку Нерожденне ти моє дитя... Не провела з тобою мати нічку, Лиш тільки плачу я з тих пір щодня. Ці люди, зліснії такі створіння, Не дали тобі спокійного життя, У них було, напевне, озвіріння. Щоб не любити ніколи більш таке дитя. Щодня молюсь за тебе, сину милий, Залишилось недовго ждать... Твоя матуся скоро буде, рідний Я покидаю землю, ти недовго плач.
2019-08-15 20:04:51
7
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8330
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1386