Той день, коли тебе не стало

Alina Bush

Щорічно, день за днем я пам'ятаю Ходжу до тебе я з дарунком. І знаю, що тебе давно немає Але ти був і є мені синком. Цей день я пам'ятаю як колись. Я чула, серце б'ється... барабан. Казала я собі щодня: "молись, Живи моє дитя". Тут "Бам"! Лікарня... Лікарі схиляються. Кричати щось не можу я. І тут дивлюсь, вони спиняються, Із очей моїх тече гірка сльоза. Я чую голос крізь всі стіни, "Пустіть, вона моя жона!" Я чую це, дитя моє, ще й нині "Вам сюди, на жаль, нєльзя"! Оговталась, синочку, я вже далі Коли відчула... щось не так... Мій чоловік сидить увесь в печалі, "У тебе мила і в дитяти - рак" Я відчувала, що було давно запізно. Що не отримала тебе, пробач. Але ти знай, любила і люблю тебе я сильно. І не почула, жаль, твій перший плач. Тебе забрали... Навіки забрали.. Щоденно в мене біль, і злість, і гнів. Мене до ліжка прикували. І не дали сказать й слів. Я не побачила тебе, синочку Нерожденне ти моє дитя... Не провела з тобою мати нічку, Лиш тільки плачу я з тих пір щодня. Ці люди, зліснії такі створіння, Не дали тобі спокійного життя, У них було, напевне, озвіріння. Щоб не любити ніколи більш таке дитя. Щодня молюсь за тебе, сину милий, Залишилось недовго ждать... Твоя матуся скоро буде, рідний Я покидаю землю, ти недовго плач.

2019-08-15 20:04:51

7

0

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5696

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12399