Я чекаю на тебе

Аліна Собакар

Не думала скажу люблю бо для мене слово люблю тебе не просто слово 😢❤️ Кажу дуже рідко вже його не всі на жаль варті цього 😢❤️ Тобі я сміло скажу люблю я не боюся 😔 Ми знайшли один одного тоді коли ми не чекали 2 серця в одному мить хвиля 🌊 Об'єднала ти знаєш ти мій промінчик блискавка моя 😍 Кожного разу дивина знову мене здивуєш Корочі рідна ти моя менше говорити колись приїду точно я і тоді ти точно зрузумієш 😢😢 А поки чекаю я кожного разу тебе просто рідна моя запит прийми 😢💗 я тебе дуже сильно сильно чекаю 😢💔

2025-04-10 10:22:28

Інші вірші поета

Міні погано як тебе довго нема поруч.... Звінок маленький світ Будь поряд поруч з тобою моя маленька

Інші поети

Brisée 彡

@Reinrim

Fatima Arif

@FA_Arif

ExistentZ

@ExistentZ

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

1826

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12328