Alisa Karpenko
@alisakarpenko
Нас всех когда нибудь забудут, но мы оставим после себя след
Вірші
Тато
Мені б в обійми до тата. Туди де спокійно душі. Розказати йому про невдачі. Поділитися тим, що болить. Мені б знов побачити очі. Які так і кажуть : Люблю. Мені б на хвилинку до тата. Забути про душевну тугу. Мені б обіймати так міцно. Відчути батьківську любов. Але це неможливо зробити. Бо тата давно вже нема. І часто дивлюсь я на небо. В надії побачить його. Коли опускаються руки. Відчуваю підтримку з небес. Мені б в обійми до тата. Туди де спокійно душі. Побачити татові очі. Які так і кажуть: Люблю.
0
0
54
Життя
Якщо б було усе так просто. Тоді б життя не мало сенс. Ми не шукали б тоді правди. Не бачили своїх сердець. Усі б блукали по дорозі. Не знаючи свого шляху. Не бачили б хто на порозі. Наводить нам лише тугу. І хто усміхнений та щирий. А хто лише банальний "князь". З ким по життю нам необхідно. А хто і взагалі не вартий нас. Наше життя воно не книга. І не якийсь там серіал. Ми не актори, в цьому світі. Ніхто не знає краще нас.
2
0
129
Війна
Війна, яке жахливе страшне слово. Вона прийшла до нас додому. Забрала віру у майбутнє. І не дає покою серцю. Життя забрала у малечі. І чоловіка у дружини. У когось мати, в когось батька. Вона забрала все, що гріє душу. Та не дає покою серцю. А може забрала ще бабусю. А в кого дідуся забрала. Війна, така болюча і мерзотна. Забрала в нас наше життя нормальне. Та принесла у серце біль та втрату. Але ми вірим, що не за горами. Такий важливий, довгожданий вирок. Перемогли,закінчились страждання. І повертаються додому всі охочі. А їх таких у нас вже сотні тисяч. Але ми віримо що скоро. Настане ранок навесні. Коли з усіх куточків нашої країни. Почуємо ми головні слова. Що перемога наступила. Та закінчилась війна.
1
0
261