Блог
Всі
Різне, Думки вголос
Мне вот всегда было интересно.
Многие утверждают, что существует любовь по сети.
Вот общаешься с человеком, узнаешь его получше. Так вы и общаетесь, но только в сети.
Но ты не видишь его лично. Не чувствуешь его рядом.
И возникает определённая симпатия к человеку.
И люди заблуждаясь, говорят, что любят этого человека.
Но разве можно любить обложку?
Не человека, а тот образ который он создаёт при общении?
То есть получается, что мы можем любить рыбу, так и не попробовав её на вкус. Да, с виду она может быть красивой, но а что внутри неё? Какая она?
Из этого получается, что мы слепо верим, и приучаем себя к этому.
Что испытываем симпатию к человеку.
Хотя на самом деле, мы влюбляемся не в человека, а в тот образ, который сложился в нашей голове о нём.
Вводим самих себя в заблуждение.
А как вы считаете?
О себе
Новини, Думки вголос
Хочу рассказать немного о себе.
Мне 19 лет, стихи пишу с 7 класса.
Я живу стихами, со мной всегда рядом блокнот и ручка.
А если их по какой то причине нет, то под рукой телефон, в который я могу записать строчки, которые вскоре превращаются в стихи.
Меня может вдохновить, всё что угодно: погода, событие из жизни, фильм, и т.д
Главным фундаментом, для меня является музыка.
Я и наушники, в которых играют любимые треки. Это две неразделимые вещи.
Бывают конечно и такие моменты, когда ничего не рифмуется.
В этом случае, я делаю перезагрузку своего мозга.
Иду гулять наедине, могу уехать в другой город. Для того, чтобы привести мысли в порядок.
Своим стихами, я выплескиваю наружу, всё, что меня беспокоит, или наоборот даёт мне радость.
Это мой взгляд на жизнь.
Часть моей души.
Вірші
Всі
Тато
Мені б в обійми до тата.
Туди де спокійно душі.
Розказати йому про невдачі.
Поділитися тим, що болить.
Мені б знов побачити очі.
Які так і кажуть : Люблю.
Мені б на хвилинку до тата.
Забути про душевну тугу.
Мені б обіймати так міцно.
Відчути батьківську любов.
Але це неможливо зробити.
Бо тата давно вже нема.
І часто дивлюсь я на небо.
В надії побачить його.
Коли опускаються руки.
Відчуваю підтримку з небес.
Мені б в обійми до тата.
Туди де спокійно душі.
Побачити татові очі.
Які так і кажуть: Люблю.
0
0
65
Життя
Якщо б було усе так просто.
Тоді б життя не мало сенс.
Ми не шукали б тоді правди.
Не бачили своїх сердець.
Усі б блукали по дорозі.
Не знаючи свого шляху.
Не бачили б хто на порозі.
Наводить нам лише тугу.
І хто усміхнений та щирий.
А хто лише банальний "князь".
З ким по життю нам необхідно.
А хто і взагалі не вартий нас.
Наше життя воно не книга.
І не якийсь там серіал.
Ми не актори, в цьому світі.
Ніхто не знає краще нас.
2
0
137
Війна
Війна, яке жахливе страшне слово.
Вона прийшла до нас додому.
Забрала віру у майбутнє.
І не дає покою серцю.
Життя забрала у малечі.
І чоловіка у дружини.
У когось мати, в когось батька.
Вона забрала все, що гріє душу.
Та не дає покою серцю.
А може забрала ще бабусю.
А в кого дідуся забрала.
Війна, така болюча і мерзотна.
Забрала в нас наше життя нормальне.
Та принесла у серце біль та втрату.
Але ми вірим, що не за горами.
Такий важливий, довгожданий вирок.
Перемогли,закінчились страждання.
І повертаються додому всі охочі.
А їх таких у нас вже сотні тисяч.
Але ми віримо що скоро.
Настане ранок навесні.
Коли з усіх куточків нашої країни.
Почуємо ми головні слова.
Що перемога наступила.
Та закінчилась війна.
1
0
268
