Doesn't mean I'm insane
I was first one to make prayers I was the one to take vows Best times were spinning I was singing with the crowd Best times were spinning Somewhere around I tried my best like the rest Was lulled by faith in my chest They said it all for the best If someone’s gone, there’s no grief If they were good, they’re gone on wings I stumbled back with my wounds. And the pain, and the the rage Made me ask for His help. Time was slipping through my veins. Golden-dark face on the painting Just looked at me and waited So I had to go away. And I thought that was that not enough I’ve prayed, So I cured myself, letting go my shame. Growing up on the battlefield I held on my shields I had faith, hidden in my chest. On the last road home there walked a woman And strode with me the long, long paths I feared her beauty, Irresistable passion My diamond in dust, my drug People crowded, all to a light Like there was nothing else in dark She was there for them, walking hope, Elen. And I called her mine. Till that last time of ours. Till that last of her times. I stambled back, kneeling with my hollow, Pain-stained half-mad soul. I came back to the last refuge To beg the Lord to comfort me. The golden-dark face on the painting Just looked at me and coldly waited The image waited As I prayed. I prayed on knees till dusk and dawn I cried till I just could no more I begged with all the words I had The painting looked as I go mad. “Elen” I said And echo murmured dear name “God” And it returned with solemn coldness The echo sounded more like “none” I walked away From house of gold and smoke that day. I take the road With shameless smile on my face I’m non-believer. I carry Her name as my bane. I cursed the god And that doesn’t mean I’m insane.
2020-06-09 15:43:29
4
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3710
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
102
16
4107