Каркавелуш

A. Levitan

Тулиться піна до скель, що на березі. Як тулилась так грітись до тебе, З тобою був теплим холодний березень, А без тебе і сонце не те. Тепер же я в сніжній пустелі, Де немає ні сходу, ні заходу місяць. Лежу в ліжку, під білою стелею, А за вікном хвиля скелю місить.

2023-05-25 21:03:47

Інші вірші поета

Інші поети

ArDen

@ArDen

Марина Синьоока-Божок

@marinabozok

Lalisa_Livingston

@Lalisa_Livingston

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2878

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

2201