Я чую крики та відчуваю страх...

Анна Лущевич

Я чую крики та відчуваю страх Вже все летить , я відчуваю швидкий крах Під ногами зникає земля Й добре відчуваю , що тепер я німа Пробили мені серце срібною стрілою Прикрашене тепер воно чорною дірою Та кричати не маю я сил чи бажання Не побачите моїх сліз чи зітхання Це вже загинуло , як і моя душа Не вірю що колись її мала , вона мені чужа Погляд очей , що наче чорне море Мертві й без ознак життя , людина в них тоне Холодний наче лезо від ножа цей голос Він з ріже все , всі почуття ,й останній колос Ти не підійдеш навіть на крок Та як спробуєш не переживеш ти цей урок Ця скриня вже зачинилась Дійсність для неї спинилась Плин часу на завжди вже зник А голос мій звісно ж затих Та як посміє хтось відчинити той скарб І знову окутає серце несамовитий жах Лиш колоти у відповідь для мене шлях Лиш так підніму програшу свого стяг Лиш так врятувати те що залишилось зможу Почуття проживе хоч трохи , якщо захочу Та сенсу його берегти я не бачу Бо від цього нічого я вже не втрачу Лиш коли серце вже покрите дірками Й сама почала кидатись кілками Вже з'явилось дивне відчуття Наче знову з'явились почуття Та лише страх зі мною до кінця Без нього немає й просто марення Та щоб не говорила , вам вже все відомо Лиш біль породжує себе самого , замкнуте коло

2023-01-31 10:12:48

5

0

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4618

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1404