Я чую крики та відчуваю страх...
Я чую крики та відчуваю страх Вже все летить , я відчуваю швидкий крах Під ногами зникає земля Й добре відчуваю , що тепер я німа Пробили мені серце срібною стрілою Прикрашене тепер воно чорною дірою Та кричати не маю я сил чи бажання Не побачите моїх сліз чи зітхання Це вже загинуло , як і моя душа Не вірю що колись її мала , вона мені чужа Погляд очей , що наче чорне море Мертві й без ознак життя , людина в них тоне Холодний наче лезо від ножа цей голос Він з ріже все , всі почуття ,й останній колос Ти не підійдеш навіть на крок Та як спробуєш не переживеш ти цей урок Ця скриня вже зачинилась Дійсність для неї спинилась Плин часу на завжди вже зник А голос мій звісно ж затих Та як посміє хтось відчинити той скарб І знову окутає серце несамовитий жах Лиш колоти у відповідь для мене шлях Лиш так підніму програшу свого стяг Лиш так врятувати те що залишилось зможу Почуття проживе хоч трохи , якщо захочу Та сенсу його берегти я не бачу Бо від цього нічого я вже не втрачу Лиш коли серце вже покрите дірками Й сама почала кидатись кілками Вже з'явилось дивне відчуття Наче знову з'явились почуття Та лише страх зі мною до кінця Без нього немає й просто марення Та щоб не говорила , вам вже все відомо Лиш біль породжує себе самого , замкнуте коло
2023-01-31 10:12:48
5
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5247
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5056