Вірші
А по тому...
Іще секунда, а по тому...
Долиць він впаде
Й склавши руки
Молитись стане,
Та мабуть не Богу....
Прошитий наскрізь
Востяками втоми,
Він зліпить зболені повіки,
Й забудеться в клейкому сні...
Іще секунда і за комір йому посипляться і обріїї і зорі,
І всі слова несказані до цього,
І риси твого, мого дому,
і сніг, і запах кави, і весна,
Й пів чашки недопитого будення,
І крики, що мовчать, і змучені,
зтанцьвані лелеки, і матері слова....
Уже ночіє, й скоро
Він впаде в ліжко
Й мовчки викине буденність всю зі жмень...
І все спокійно й добре, а завтра....
а завтра новий день..
0
0
350
Вибач осінь.
Вибач осінь! Я обираю зиму!
В тобі занадто багато кольору,
І якийсь такий мокрий холод,
Що пробирає до кісток
і ділить цілісність часу напорване...
На сьогодні і завтра, на було і буде,
На пульс у вісках.....
Я хочу мінус десять,
І білу бескраю пустиню,
Що переливатиметься на сонці діамантами....
Лише я і морозна свіжість сонної землі....
Я хочу кусок непрозорого скла у руках ,
Що топитеметься, і скапуючи до ніг,
Нагадуватиме ціну тепла....
0
0
593
Прикро....
Гаряча кава, дим від сигарет,
І ні про що розмов гарячий переплет
Сумна картина: гра нещирих слів ,
Сумних очей і нездійсненних мрій.
І не спита ніхто: для чого?
хто? коли?
І не спита, що головне,
про що ми?
Так стигла кава і клубився дим,
І ми такі нещасні гралися в щасливих,
і не сказав ніхто, що вже скінчились МИ,
І кава вже остигла, ПРИКРО.........
1
0
602
Якщо би довіряли не словам ..
Якщо би довіряли не словам
А істині, що серцем пізнається,
І серцю, що від істини займеться
Тоді б і меж не було чудесам....
Якщо би довіряли не словам,
А щирості, що у очах блиститься,
І ніжності, шо аж душа тремтить вся...
Тоді б і меж не було чудесам...
Якщо би довіряли не словам
А вчинкам, що так рідко визнається
І поглядам, що аж душа займеться
Тоді б і меж не було чудесам....
Якщо би довіряли не словам!!
2
0
553
Розвести пальці....
Так хочеться розвести пальці
І пропустити через них
Солодкий присмак вечірніх станцій
І всі дороги, що йдуть в нікуди....
Веселі і сумні обличчя перехожих..
Чужі тривоги, радості, страхи.
І свій такий тихенький розпач
В очікуванні нової весни....
Так хочеться розвести пальці
І пропустити через них
Солодкий присмак вечірніх станцій
В очікуванні нової весни....
0
0
498
Коли піду...
Коли піду – заберу ніч з собою,
Ту саму ніч, де зорі яскравіші
ніж сонце в день..
Ту саме ніч, де ми були лиш двоє
На всьому світі, і зі всх знамень.
Заберу серцем часточку душі
І пронесу крізь вирій сьогодення
Кудась за обрій теплої весни
Крізь наші всі місця крізь всі знамення...
Подалі від міської метушні
Туда де ми залишимося двоє
Лиш я і я, і ніч і часточка душі
Твоєї що на завжди залишиться зі мною....
1
0
365
