Вірші
Всі
біда?
не розбиваємось цього разу ущент,
бо ти просто ніхто
ти випадково зʼявився в моєму житті
і так само ти з нього пішов.
повернувшись до мене
ти після себе лишив лиш розруху
і пустота знову поглинула мене
як уперше.
та чи в тому біда моя?
гадаю почуття до тебе - хвороба.
і вилікувати її здатен лиш ти.
тож прийди!
повернись і збери по шматках моє серце!
обійми міцно за плечі,
долоні свої на бедра мої поклади.
поцілуй мене знову так палко,
як вмієш лиш ти.
і пальцями в мене ввійди.
подаруй те відчуття блаженства,
від якого я так залежна
і не смій цього разу іти.
0
0
67
межа моєї чесності
я дозволяла собі із тобою
бути слабкою.
коли ти був поряд
я знала, що ти впіймаєш,
якщо я впаду.
а моя незалежність у тобі віднайшла
той спокій, що шукала роками у інших.
я вже не хотіла робити усе сама,
бо ти дав мені розуміння того,
що покластись на когось - норма.
я тонула в тобі
й виринала щоразу, як ти йшов.
а йшов ти до неї,
тієї, на чию історію вжитку тобі всеодно.
тієї, кого ти вважаєш вартою своєї поваги.
а як щодо мене?
ти дав мені почуття безпеки з тобою,
з тобою я дозволяла собі бути слабкою,
бо ти ловив мене, коли я падала
і ніколи нічим не дорікав.
та усе, що мені ти казав
це суцільна брехня.
така ж, як і тій дівчині.
я чесно пишаюсь собою,
що сили в собі віднайшла
від тебе відмовитись до кінця,
а за те, що на її місці не я,
кажу тобі дякую.
за почуття, що ймовірно являються коханням,
я картатиму себе до кінця життя,
бо те почуття, що його я відчула,
побачивши, як ти всміхаючись гладиш кота,
надто довго заперечувалось моїм розумом
і час, що минув, лиш поміг з усім розібратись.
зʼявившись знов у моєму житті,
ти нахабно збрехав,
всю довіру й повагу своїми словами
ти взяв й зруйнував.
0
0
67
гола правда
коли я говорила, а ти слухав
у тому був такий шалений вайб.
я говорила, а ти слухав
сидів навпроти мене мовчки
і жоден коментар із уст твоїх не впав.
без критики та осуду
ти слухав.
а я тобі відкрила свою душу.
гадаю в погляді твоєму
було лиш трохи співчуття
та решта – без сумніву була печаль.
дізнавшись те, що інших так лякає
ти залишився другом і на яву і в моїх снах.
а погляд твій, що по мені блукає
на віки закарбується в думках.
і хоч така поранена
та я така одна
і справжньою мене пізнає
лише твоя душа.
1
0
87
