Вірші
Всі
не знаю, чому
поїздки люблю та не знаю чому?
завжди почуваюсь я, ніби тону
і тоді я зриваюсь в якусь далину
де я так почуваюсь, ніби лечу.
там ніхто мене не знає
ніхто нічого не чекає,
я все залишаю позаду.
а потім вертаюсь.
вертаюсь до того важкого буття,
де рани щодня волають -
спинись!
пройди цей шлях до кінця!
крізь призму усіх клятих мрій!
крізь сльози, відчай та біль!
все горе лиши
і воно хай горить!
хай палає й згорає
до тла.
бо доля твоя
геть не така.
0
0
76
