Блог
Всі
Думки
Новини
Майже кожен день дивлюсь на файли з "Первородними" та кажу собі: "потім обов'язково відредагую. Зараз лише перекладаю". Вже є плани розширити деякі сцени, а щось порізати.
Але часу немає 😭(поверніть мене у дитинство. Не хочу на роботу 🥲)
Дуже важко відразу займатися трьома книгами. А ще хотіти редагувати четверту 😅
Думаю над тим, щоб якусь кинути. Повернутися потім.
Питання
Новини, Питання
Декілька років тому я питала як би ви відреагували, якщо у столиці вашої країни була дозволена лише державна мова (ось така дивна забаганка короля з моєї книги). Хочеш приїхати у столицю вчи мову. За інші мови накладався штраф (хоча б кривенько, але державною). Це стосувалося й іноземців.
Як ви зараз вважаєте?
Книги
Всі
Вірші
Всі
Одна тільки мить (28.04.23)
Не треба мені дощ із грозами.
Не треба мені сміх зі сльозами.
Одна тільки мить.... І серце мовчить....
Ти тільки не плач. Бо я вже не чую.
Ти мене пробач. Я вже не відчую.
Одна тільки мить... Моє серце мовчить.
Одна тільки мить. Моє серце завмерло.
Одна тільки мить, мої мрії померли.
Одна тільки мить... Моє серце стоїть...
5
0
120
Хто ж знав, що завтра буде війна
Хто ж знав, що завтра буде війна?!
Що завтра настане так швидко. У ранці...
коли ми всі спали, земля загула
І небо розрізали крила залізні...
Хто ж знав, що вже завтра настане кінець?!
Не буде світанків більше і море.
І мрії не буде піти під вінець.
Залишиться лиш розпач і горе.
Без жалю криваві кати на землю ступили.
І сонце враз згасло, настала пітьма...
Ми не цінували життя до цього.
До цього ми так не любили...
І серце знов пропустило удар.
Завмерши раптово у грудях.
Вже рік промайнув, я ціную життя.
За радість мене хай не судять.
Вже рік промайнув. Хто ж знав, як буде?
Що в нас раптом виростуть крила.
Не впали, скорились в кривавій війні.
Вже скоро світанки знов будуть...
7
4
212
Повстанська
Послухай як у грудях б’ється.
Почуй же ме́не, хоч на мить.
Як плаче зе́мля. Ти смієшся.
Як стогне зе́мля і кричить.
Ми молоді були, байдужі.
Чуже нас горе не брало.
Знай схід та захід нерозлучні.
І ворожнечі не було.
А ви глухі були, осліплі.
До сліз чужих, чужих страждань.
Навіщо стогін, вам, прихриплий?
Навіщо ж та розруха вам?
За що? За що, невинних вбили?
За що тривожили серця?
Ми жити хочемо невпинно́.
Та без тернового вінця.
Послухай як у грудях б’ється.
Повстань, повстань земля моя.
А наша пісня, краєм ллється.
І кане ворог в небуття.
(аудіо) https://www.instagram.com/tv/CgUZDz4AFJA/?utm_source=ig_web_copy_link
10
0
226
