Я тебе (не) покину
Драма, Розповідь
Що таке зрада? Що відчуває той, кого зрадили? Це оповідання зовсім не про розставання двох людей. Воно про біль та ненависть до себе. Про смерть... Ніколи не обіцяйте бути поруч, якщо не зможете дотриматися слова.
І так, це оповідання трошки про розчарування у людях.
Оповідання увійде до збірки Колективного Печворку "Плането, я тут"
Подобається:
_people_
і ще 4
Статус
Обмеження
Час
Завершено 
Ні
12 хв.
Опубліковано
Оновлено
2024-05-22 11:41:04
2024-08-22 13:16:08
Автор
АННА СТОУН
197
197
Зміст
Схожі книги
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(2)
Я тебе (не) покину...
Дякую за таку важку морально і повчальну історію життя. Дивуюся в котрий раз, наскільки ти сильна і добра людина. Зуміти пробачити і прийняти зраду коханого і подруги, ще й радіти за них... Для мене це щось із області фантастики. Так можуть тільки сильні духом люди.
Звичайно, нічого даром не минає. Не дивно через діагноз депресія...(( Але добре, що це все ж таки історія з хорошим кінцем. Читаючи цю розповідь, я знову згадала історію Розалії, чия історія списана з тебе...ще більше мені стала подобатися ця героїня...💛
А от історію з хворобою кішки...читала і сердце обливалося кров'ю. Кішки— моє слабке місце. Рік тому моєму улюбленому котику, якого я любила не менше ніж свого чоловіка (так, мені не соромно про це зізнатися) поставили діагноз «хронічна ниркова недостатність». Він погано їв, а Гугл пропрочив йому до 6 місяців життя. Я жила в постійному стресі, що в нього станеться рецедив і я не зможу його врятувати. Досі з цим страхом живу, адже хвороба невиліковна. Але котик живе вже рік після діагнозу і я радію кожній його миті разом зі мною. Радію, бо не знаю,коли його не стане,але усвідомлюю, що це неминуче станеться. Намагаюся себе підготувати морально, але це неможливо, на жаль...тому просто живу і ціную те, що зараз. А майбутнє... воно неодмінно буде...але це життя. Є речі, які ми змінити не в силах. Але ми повинні радіти тому, що маємо зараз ...💔
Відповісти
2024-05-22 12:32:56
1
це глава з глави Розалія. Трошки її переписала ) Бо на проект щось треба автобіографічне, а нічого з себе витягнути не можу.
З приводу "радіти за них" це був захисний механізм організму. Мені було б краще якби їх не існувало( Але нехай живуть щасливо і подалі від мене. Далі у Тюльпанах буде увесь треш цієї історії.
Відповісти
2024-05-22 12:54:05
1
