Руйнівники стін
Де той словник, по якому тебе читати? Де та інструкція, яку треба розкласти І крок за кроком вивчати, Щоб швидко і легко Тебе розгадати. Які лекції слухати, Які сайти гортати, Щоб стежку до серця твого Знайти й протоптати? Квіти й цукерки, іграшки і писульки Про сни солодкі і ранки казкові Аж ніяк не можуть гарантувати Твоєї палкої й вірної любові. Бо серце твоє - то замок зі стінами, Де рів із водою і дракон на даху, Бо серце твоє - то рана негоєна, То безліч історій про кохання й жагу Бути разом назавжди і вічно кохати І чути від когось заповітне "Люблю". В тому серці сховались іще болі і жалі, Що підживлюють страх, не дають іти далі. Там леліються бережно сумніви давні, Що любові немає - є лиш горе й печалі. Та хочеться вірити, що час гоїть рани, І ти посміхнешся й захочеш йти далі, Будувати стосунки, будувати любов, Що наснажує жити і підбурює кров. Я зроблю все можливе, щоб ті стіни упали, Що так бережно й довго ти собі будувала. Я буду любити, я буду чекати, Всю душу і тіло тобі віддавати!
2020-07-31 06:58:07
0
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2410
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4701