Руйнівники стін

Мрійниця

Де той словник, по якому тебе читати? Де та інструкція, яку треба розкласти І крок за кроком вивчати, Щоб швидко і легко Тебе розгадати. Які лекції слухати, Які сайти гортати, Щоб стежку до серця твого Знайти й протоптати? Квіти й цукерки, іграшки і писульки Про сни солодкі і ранки казкові Аж ніяк не можуть гарантувати Твоєї палкої й вірної любові. Бо серце твоє - то замок зі стінами, Де рів із водою і дракон на даху, Бо серце твоє - то рана негоєна, То безліч історій про кохання й жагу Бути разом назавжди і вічно кохати І чути від когось заповітне "Люблю". В тому серці сховались іще болі і жалі, Що підживлюють страх, не дають іти далі. Там леліються бережно сумніви давні, Що любові немає - є лиш горе й печалі. Та хочеться вірити, що час гоїть рани, І ти посміхнешся й захочеш йти далі, Будувати стосунки, будувати любов, Що наснажує жити і підбурює кров. Я зроблю все можливе, щоб ті стіни упали, Що так бережно й довго ти собі будувала. Я буду любити, я буду чекати, Всю душу і тіло тобі віддавати!

2020-07-31 06:58:07

0

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1104

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11353