- Кейтлін Ларсон, що це ти собі дозволяєш!? - зустріли дівчину за сніданком голосні крики матері. - Мало того, що ти вчора проявила неповагу до гостей, так ти ще й замкнулася у кімнаті, не показуючись увесь вечір!

-  Я не хочу виходити заміж за цього хлопця, - відповіла на це дівчина, - я навіть його не знаю.

- Це мене не хвилює, батьки Кайла наші хороші друзі з іншого міста, - мовила жінка, навіть не поглянувши на доньку, - тому ти одружишся з ним і я більше нічого іншого чути не хочу.

Кейт розгнівалась на маму, але знала, що її думка нічого не варта. Невже дівчині не вдасться змінити цього? Вирушивши до школи, Кейт сподівалася що зможе зустріти Кайла та запевнити його забиратися від неї подалі.

- Ось ти де! - почувся голос блондина, котрий сам знайшовся. - Нам вчора не вдалося як слід поговорити, отож...

- Ніяких розмов, - відрізала Кейт, - я не хочу взагалі мати з тобою щось спільне.

- Невже ти проти весілля? - спантеличено запитав він. - Я вважав, що всі дівчата прагнуть вийти заміж, особливо за такого нареченого, як я!

- Слухай ти, мачо, я знаю, що тобі потрібні лише наші гроші, - білосніжна усмішка зникла з лиця хлопця і дівчина, задовільнившись реакцією, продовжила, - тому краще тобі вже втекти, поки я не знищила цей самовдоволений погляд.

- Ох, невже я тобі не подобаюсь? - самовпевнено посміхнувся він, підморгнувши, - усі мріють заволодіти моєю увагою...

- Тільки не я, - посміхнулась Кейт, - і взагалі, я кохаю іншого.

- Кого, Джейкоба? - глузливо спитав Кайл, а дівчина застила, не очікуючи такого.

- Щ-що... звідки..? - почала вона, сама не розуміючи, що хоче спочатку запитати.

- Я вже одного разу перестрівався з ним, повір, це закінчилось не найкращим чином, тому помітивши його постать на вечірці я спочатку не був певен і скинув все на алкоголь, а почувши потім його голос в твоїй кімнаті, відразу все зрозумів. - повільно, ніби згадуючи щось з минулого, почав розповідати Кайл. - Чи ти знаєш, ким він є на справді? Таким же брехуном, як і всі!

- І що ж він міг зробити, що ти так вважаєш, повір, я якби могла насолити тобі...

- Це неважливо, але він може обанкротити і знищити твою родину

- Значить хтось вже отримав своє, цікаво чи варто знати таке моїм батькам, - хлопець опустив погляд, а Кейт тепер зрозуміла, чому він так вчепився до їхньої родини.

- Він зробить це і з вами, - раптом мовив Кайл, - бачу, що вже обвів тебе навколо пальця

- Ти про що, - не зрозуміла дівчина, - Джей не такий...

- А ти думаєш чому він спілкується з тобою? Тому що любить? - Кейт розгублено кивнула, на що Кайл лише усміхнувся. - О ні, йому потрібно лише дізнатись необхідну інформацію про твоїх батьків, щоб скинути їх з посади та заарештувати.

- Що ти верзеш! - скрикнула вона, - Це не правда.

- Ти не віриш мені? Невже Джейкоб ніразу не запитував тебе про родину, де твої батьки беруть стільки грошей? - посмішка Кайла робилася все ширшою, помічаючи, як очі Кейт округлюються. - Хіба він ніколи не шнирив у твоєму будинку? Звідки ти знаєш, що коли нікого в домі немає, твій Джей не шукає необхідні докази?

- Ні, ти брешеш, він би ніколи мене не обдурив... - вже тихіше відповіла Кейт, сумніваючись в неправоті Кайла, адже згадуючи в голові всі розмови з Джеєм, вона помітила, що хлопець неодноразово заводив тему про батьків дівчини.

- Тоді спитай у нього сама, - буркнув на кінець Кайл, - побачимо, що відповість твій "правдолюб".

***

Кейт повернулась додому зовсім замученою і сумною. Цілий день їй не давали спокою міркування, через слова Кайла. Невже Джей - хлопець, якому вона довіряла й вважала більшим, аніж просто другом - мав такі наміри щодо Кейтлін? Вона сподівалась, що блондин все придумав, а з Джеєм просто був знайомий, тому впізнав його і обдурив дівчину. Кейт не могла повірити, що хлопець, якого вона встигла полюбити, міг сприймати їхнє спілкування, як гру.

- Щось сталось, Кейті? - схвильовано поцікавився Джей, коли дівчина вже на протязі хвилини дивилась на нього, не мовивши ні слова.

- Це правда? - тихо запитала вона. Подивившись у вічі дівчини, настрій хлопця різко змінився, і він опустив голову, мабуть, зрозумівши про що Кейт, а її серце тим часом зупинилось.

- Що правда? - все ж таки уточнив він, спіймавши розбитий погляд дівчини.

- Бачу ти і сам чудово знаєш, - відповіла вона. - Як ти міг, Джей?

- Кейті, це все не...

- Не називай мене так, - процідила вона крізь зуби, - більше ніколи не смій мене так називати!

В голові дівчини промайнули усі прекрасні моменти разом з Джеєм. Їй завжди так подобалось, коли він з посмішкою лагідно промовляв: "Кейті". Здавалось, що в ці миті хлопець дарував їй крила, а тепер так жорстоко їх відірвав, разом із частинкою душі.

- Забирайся, - сухо відказала дівчина, навіть не подивившись на Джея.

- Я можу все пояснити... - почав говорити хлопець, не бажаючи покидати Кейт, але дівчина не дозволила йому продовжити.

- Пояснити що, Джей? Як ти обдурив мене, грав мною, моїми почуттями? - зі слізьми на очима говорила дівчина, відчуваючи, як з кожним словом на її серці з'являється все більше ран. - Ти лише такий же, як і інші.

- Будь ласка, повір мені, - заблагав Джей, але дівчина більше не секунди не бажала слухати його.

- Ні! - викрикнула Кейт, а тоді, змахнувши сльози, беземоційно продовжила холодним тоном. - Я вже повірила тобі одного разу, а тепер забирайся, або ж я покличу охорону.

Хлопець востаннє подивився на дівчину, в його очах можна було побачити біль і відчай. Джей мовчки розвернувся та вже назавжди покинув кімнату Кейт. Дівчина лише скляним поглядом дивилась на відчинене вікно і розуміла, що їй більше нічого не залишилось, як тільки прийняти реальність.

Кейт уже було всеодно на все навкруги. Єдина людина, котра на її думку розуміла й підтримувала, виявилася такою ж підлою, як усі інші в цьому містечку. Сльози виступили на очі, коли Кейт затямила, що Джей був лицеміром поряд з нею і кожну мить брехав їй. Дівчина ніколи не дозволяла собі плакати, але зараз, закрившись у власній ванні вона ридала, не в змозі зупинитись. Тепер їй більше нема чого боротися за своє щасливе майбутнє, боротися за Джея. Зараз зосталось лише назавжди прийняти це нестерпне життя і насправді стати такою ж, як оточуючі її люди.

- Місіс Ларсон... мамо, - звернулась вона до жінки, зайшовши у вітальню, - Я згодна, я вийду заміж за Кайла.

***