Кейт прокинулась, відчуваючи прохолодний вітер та тепло руки Джея, що зараз обіймає її, притискуючи до себе. Спочатку Кейтлін вирішила що це сон і дозволила собі ще трішки насолодитися цією миттю.
А через хвилину посмішка з'явилась на обличчі дівчини, коли вона зрозуміла, що все реальне.
Вона згадала, як цілу ніч розмовляла з Джеєм, вдивляючись у зоряне небо, а тоді заснула на плечі хлопця...

Кейт стрепенулась і різко відкрила очі. Вона все ще знаходилась посеред лісу, коло озера, і надворі уже було доволі світло. Дівчина швидко піднялась і, побачивши на телефоні, котра зараз година, жахнулась:

- О, ні... - вона забігала зі сторону в сторону, думаючи що робити, - дідько!

- Кейті, щось сталося? - сонним голосом проворчав Джей, з цікавістю дивлячись на дівчину.

- Так, через десять хвилин я вже маю снідати з батьками й вирушати до школи, - вона подивилась навколо, не знаючи куди йти, - Джей, швидше виведи мене звідси!

- Не переймайся ти так, подумаєш, запізнишся в школу.

- Знущаєшся!? - крикнула вона й потянула хлопця за руку, намагаючись його підняти. - Ну, Джей, давай, вставай!

- Е-е, ні, - посміхнувся він та потянувши Кейт за руку, спіймав її у свої обійми, - ти не зможеш від мене втекти.

- Джей, відпусти! - заблагала дівчина. - Якщо я через десять хвилин не вийду з кімнати, то це тобі доведеться втікати від моїх батьків. Так що, якщо ти хочеш ще раз мене побачи...

Та хлопець не дозволив їй закінчити, заткнувши легким поцілунком.

- Ну ось, тепер можна бігти, - відповів він, відсторонившись від Кейт.
Вони швидко піднялись й попрямували геть з лісу, востаннє кинувши погляд на спокійну галявину, де їм так кортіло зостатись ще на мить.

- Ну що ж, тоді до вечора, - посміхнувся Джей, сидячи на підвіконні й спостерігаючи за метушньою Кейт.

- Так, до вечора, - мрійливо відповіла вона, проводячи поглядом фігуру хлопця, котрий вже за мить зникнув, зістрибнувши з вікна.

Кейт засмутилася, адже їй знову потрібно повертатись в ненависні будні. Та все-таки сидячи на уроці й згадуючи Джея, усмішка не покидала лиця дівчини й все навколо здавалось вже не таким жахливим...

- Чого це ти така щаслива? - раптом спіймала Кейт допитливий погляд Лінди.

- Та нічого особливого, - відмахнулась дівчина, почервонівши й не бажаючи ділитись цим з подругами, - просто задумалась.

- Ну і про що думаєш, що аж з'являється така посмішка та рум'янець, - долучилася до розмови Міранда, - чи, може, про кого..?

- Ой, наша Кейт закохалася! - всплеснула в долоні Лін, й подруги засміялись.

- Тихіше, ми ж на уроці. - заспокоїла дівчат Кейтлін, але їм було все одно на присутнього вчителя. Вона розізлилась на себе, адже не змогла приховати власні емоції, що з легкістю робила раніше. Що ж зараз змінилось? - Досить! Це взагалі не ваша справа.

- Ой, ну добре. Я, до речі, все вам розповідаю, - буркнула Лін та швидко перевела тему розмови, - Я так схвильована перед сьогоднішньою вечіркою! Після школи ви мусите поїхати до мене та допомогти обрати наряд.

- Ем... Мені необхідно забігти додому... - почала Кейт розуміючи, що не хоче їхати до Лінди та цілий день провести там. -... Взяти необхідні речі для вечірки.

- Ні, ми всі відразу поїдемо до мене, - не відступала Лін, - впевнена, що знайду необхідний одяг для тебе...

- Знаєш, подруго, - перебила Кейт, повертаючи свою егоїстичну поведінку, якраз для таких випадків, - не думаю, що у твоєму гардеробі знайдеться плаття, яке я захочу одягти. Тому я прийду до тебе лише на саму вечірку, - і почувши дзвінок, що сповіщав про закінчення уроку, Кейт брехливо посміхнулась та вийшла з класу.

Вона розгнівалась на те, що вже з самого ранку їй зіпсувати такий чудовий настрій. Дівчина намагалась цілий шкільний день уникати спілкування з оточуючими. Повернувшись додому, зраділа, що нікого не було й вона залишилась з собою наодинці. Приймавши душ, насолоджувалась звучанням власного голосу й намагалась набратись сил, адже вечір обійцяв бути напруженим. Дівчина одяглась у домашній одяг, котрий захопила з собою у ванну кімнату та вийшла, вже не злякавшись знайомого кошлатого волосся у вікні.

- Привіт, - посміхнувся Джей, запригуючи до кімнати.

- Привіт, - з широкою посмішкою відповіла Кейт і в цю ж мить отримала швидкий поцілунок від хлопця. - Я думала, ти прийдеш пізніше.

- Якщо хочеш, я можу піти...

- Та, ні, - відмовила дівчина, -  я не проти компанії. - підморгнула вона та вмостилась на ліжку. Джей запригнув туди ж та серйозно глянув на Кейт.

- Заспівай мені, - раптом мовив він.

- Що? - занервувала дівчина, не знаючи як відповісти.

- Заспівай для мене, Кейті, - знову заблагав хлопець, не відводячи погляду від очей дівчини.

- Джей, я... - розгубилась вона. Кейт ніколи ще не співала для когось.

- В тебе чудовий голос, невже ти проти поділитись цим зі мною?

Ще мить Кейтлін мовчала, не знаючи як вчинити, а тоді у просторах кімнати рознісся тихий, милозвучний голос. Дівчина співала, вливаючи у пісню всі емоції та почуття, витягуючи кожну ноту, і це звучало просто чарівно.
Коли навколо знову запанувала тиша, Кейт і не помітила, що сиділа з закритими очима, а розплющивши їх, зустріла пильний погляд темних очей Джея.

- Це було просто... неймовірно, - шоковано видихнув хлопець, - ні, навіть краще, чим неймовірно, я... я навіть не можу підібрати слів.

- Ем... - запнулась дівчина, не очікуючи, що вона настільки може вразити Джея, - Дякую..?

- Чому... Кейті, чому ти ніколи нікому не розповідала про такий талант іншим?

- З чого ти взяв, що ніхто не знає про те, що я співаю? - насторожено запитала дівчина.

- Просто, здогадався, - якось дивно посміхнувся Джей, - впевнений, що колись ти станеш неперевершеною співачкою.

- Я? - розсміялась Кейт під нічого не розуміючий погляд хлопця.

- Так, ти цілком спроможна добитись цього.

- Не в моїй реальності, - вже з сумом пояснила Кейт, - батьки ніколи не дозволять мені стати співачкою. Я повинна йти їхнім шляхом і в майбутньому працювати в тій самій сфері.

- Чому завжди все зводиться до бажань твоїх батьків? - рознервовано промовив хлопець, вставши з ліжка та нахмуривши свої темні брови.

- Джей, тобі не зрозуміти, - опустивши голову, тихо мовила дівчина, не знаючи що й відповісти.

- Кейті, - обізвався хлопець, який сів напроти та лагідно провів долонею по щоці дівчини, - хіба ти не знаєш, які твої батьки насправді?

- Що це означає, - різко підвела голову Кейт, розгубившись. Вона подумала, що Джею щось відомо, поки він не відповів:

- Вони зовсім інші, ти не така, чому не можеш усім сказати цього й хоч раз вчинити, як бажаєш усім серцем.

- Ох, Джей, - видихнула вона, заспокоївшись, - давай не будемо про це. - раптом, дівчина почула дзвінок телефона й швидко підвелась, згадавши про вечірку.

- Кейтлін Ларсон, гості вже збираються, а ти чомусь ще не тут! - почула вона нервовий голос Лінди з телефона.

- Ти не можеш вказати мені, коли слід приходити, - відповіла дівчина, натягнувши таку звичну маску високомірства, - буду на місці, коли вважатиму за потрібне. Чи мені взагалі не варто відвідати вечірку?

- Ні, ти що! - вигукнула Лін, додавши дружелюбності у голос. - Ми просто тебе чекаємо, приходь якнайшвидше, - з посмішкою відповіла вона та закінчила дзвінок.

- Оу, а ти зухвала, Кейтлін Ларсон, - з усмішкою сказав Джей.

- Не починай, - відмахнулась дівчина, - мені вже, певно, пора...

- Так, не буду затримувати принцесу, котру всі так чекають, - знову посміхнувся Джей і, залишивши швидкий поцілунок на губах дівчини, зник у вікні.
Одягнувши одне з багатьох плать, котрі заповнюють гардероб Кейт, та нафарбувавшись як слід, дівчина навіть не звернула уваги на дзеркало, адже їй було всеодно на цей вигляд та й на вечірку взагалі. Сказавши водію адресу, вона не так й швидко добралась до необхідного місця, адже будинок Лін знаходився на окраїні міста. Подякувавши водію та запевнивши його, що назад добереться з друзями, Кейт рушила шукати подруг.

- Ой, міс Ларсон! - підбігла до неї якась дівчина, - Я дуже рада зустріти вас тут, мій батько прац...

- Вибач, - перебила їі Кейт, не бажаючи вислухавувати якісь прохання, чого вона й не має робити, - я зараз зайнята, знайдеш мене пізніше. - Дівчина лише мовчки кивнула і пішла. Кейт ледве добралась до будинку, адже весь час їі перестрівали ці підлизи.

- Яка в тебе чудова сукня, Кейтлін, - зупинила її, здається, якась знайома, - знаєш, моя мама відкрила новий бутік. Може навідаєшся на днях..?

- Так, так, - відмахнулась дівчина й помітила вже не тверезу Міру неподалік.

- О-о, привіт, Кейт! - привіталась вона, а на питання де знаходиться Лінда, лише знизила плечима.

- Кейтлін!!! - почувся радісний вереск подруги. - Ти вже тут, а, отже, можна починати.

Лін всплеснула в долоні й побігла до мікрофону. Кейт було байдуже до того, що там говорила дівчина, тому вона все пропустила крізь вуха, декілька раз почувши і своє ім'я.

- Все так чудово! - знову підбігла Лінда. - Всі знають, що в мене найкращі вечірки. Дякую, Кейт, що прийшла, а тепер ходім танцювати!

Дівчина не стала суперечити й послідувала за Ліндою до інших танцюючих підлітків.
Кейтлін вирішила, що і їй потрібно відволіктись від усього й просто розслабитись під ритми цієї музики.
Відчувши на своїй талії чиїсь руки, вона відразу згадала про доторки Джея, але від цих по тілу не бігли приємні мурашки, а, скоріш, їй було бридко. Різко розвернувшись, в ніс Кейт вдарив неприємний запах алкоголю, що вона аж похитнулась, але швидко взяла себе в руки:

- Ти, певне, помилився дівчиною, - усміхнулась вона, окинувши поглядом нахабного блондина, - йди полапай когось іншого. - Помітивши розгубленість хлопця, голубим очам якого, певне, ніхто не відмовляв, Кейт доволі боляче наступила йому каблуком на ногу й швидко розчинилась у танцюючому натовпі.

Дівчині необхідно було подихати свіжим повітрям, але вийшовши на подвір'я, вона теж побачила безліч підлітків. Зрозумівши, що їй тут вже набридло, Кейт вирішила повернутись додому. Подруги ще не збираються йти, та й навряд чи в такому стані вони зможуть їхати, тому дівчина пішки рушила в бік її будинку.

- Е-ей, - почула вона чийсь п'яний голос позаду. Повернувшись, вона впізнала хлопця, котрого залишила на вечірці з болем у нозі, - мені здається, ми не закінчили...

Помітивши, що співрозмовник був зовсім не в собі, Кейт безстрашно підійшла ближче й мовила:

- Тобі краще взагалі не дивитися на мене, не те що говорити. Одне зайве слово і ти вилетиш з цього міста, як тільки я клацну пальцями, - дівчина не відводила погляду від його нерозуміючих очей, - затямив?

- Ти що собі дозволяєш, а? - він замахнувся рукою, але Кейт спритно перехопила її, ударивши хлопця в сонячне сплетіння й вибивши все повітря.
Він похитнувся й взявся за місце удару. Кейт схопила його за волосся й, примусивши подивитися їй в очі, сказала:

- Це останнє попередження, краще забирайся від мене подалі.

Блондин миттю зник з очей Кейт, а дівчина, спокійно видихнувши, почула знайомий голос за спиною:

- Ого, та з тобою небезпечно зв'язуватись, Кейті!

- А ти що тут робиш, Джей, - обернулась дівчина, - невже слідкуєш за мною?

- Та що ти! - швидко відказав він. - Просто відчув, що ти в халепі й вирішив побути героєм.

Дівчина посміхнулась та, глянувши на пустуючу дорогу попереду, промовила:

- Ну що ж, ходімо, мій герой, а то ідея самій йти пішки у цій темноті лякає.

Хлопець на це тільки широко посміхнувся й, взявши Кейт під руку, покрокував уперед.
Вони рушили додому, заповнюючи тишу навколо невимушеними та такими щирими розмовами.