На ранок Кейт вже й забула про нічного незнайомця, а згадавши цікаву постать у вікні, вирішила, що це її дивний сон або ж якесь нічне марево.
А як ще можна таке пояснити? Наврядчи кожен знаходить у своїй кімнаті незнайомого хлопця вночі, котрий просто зникає, начебто нікого там зовсім не було.

Дівчина намагалась викинути це з голови, але сидячи за столом й снідаючи, нічний образ не покидав думки Кейт. Щось її зачепило в цьому диваку й не відпускало.
Дівчина задавалась питанням: "Що він робив у її вікні та як так миттєво зник?"
Міркуючи над цим, Кейтлін почала турбуватись, адже ніхто не міг просто взяти й потрапити до будинку. Як же охоронці, що патрулюють біля воріт? Невже незнайомець зміг обійти й зламати їх систему безпеки? Чи може просто дівчина забула закрити вікно у власній кімнаті, що полегшило завдання? Але ні, сигналізація всеодно б спрацювала при будь-якому русі. А якщо прихід хлопця залишився непомітним, то будь-хто в змозі потрапити до будинку.
Чому взагалі хлопець з'явився в її кімнаті, якщо просто незабаром пішов, не бажаючи вчинити ніякої шкоди.
А якщо одного разу, зайшовши до дому, на Кейт хтось накинеться з метою позбутися дівчини? Адже її родина має немало ворогів у місті...
"- Та нехай, - думала вона, - краще вже мене вб'ють. Може тоді, на тому світі, дозволять бути собою й почуватися вільною."

- Кейтлін? - перервала роздуми дівчини її мама, місіс Ларсон, шанована дама у цьому невеликому містечку. Її добре виражені вилиці підкреслювало которке волосся, а ідеальне обличчя без зморшок та недоліків змушувало не відводити погляду. У очах була помітна зверхність, яку супроводжували вишукані та елегантні рухи жінки. Всі знали й поважали цю родину, адже, перш за все, батько дівчини був мером Хайленду, тому необхідно відповідати певним стандартам.

- Так, мамо, - обізвалась Кейт й, як завжди, отримала роздратований погляд жінки.

- Кхм, кхм, - прочистила горло матір Кейт і дівчина, зрозумівши свою помилку, миттєво виправилась:

- Так, місіс Ларсон.

- Як пройшла вчорашня вечірка? Я, сподіваюсь, все було гаразд, - звичайно, як завжди, у цій родині важливо лише підтримувати репутацію. А ще й ці постійні формальності. Жінка вважала, що називаючи мамою, донька проявляє неповагу й намагається цим звернути увагу на її немолодий вік.
Навіть удома батьки Кейт вели себе високомірно й холодно по відношенню до доньки. Вважали себе кращими за інших, хоча насправді Кейт знала, що вони не гідні мати усе це. Неодноразово дівчина помічала щось неладне у справах батьків й знала, що вони були жахливими людьми, але нічого подіяти не могла, лише існувати в цьому ненависному середовищі.
Кейтлін також розуміла, що маму не цікавить її думка. Вона повинна все робити й приймати рішення лише так, як їй було сказано.
Звичайно, Кейт могла отримати все бажане, адже бюджет сім'ї дозволяв придбати що завгодно. 
Але дівчина не хотіла такого життя, не хотіла слідувати правилам. Вона бажала бути вільною й щасливою і всього б лишилася задля цього...

Вона не хотіла щодня помічати цей холодний погляд матері, котра, мабуть, зовсім забула про емоції.
Як Кейтлін заздрила звичайним підліткам, які знали, що означає батьківська любов, адже все дитинство дівчина провела з нянечкою й в оточенні іншої прислуги. Здавалося, батьки розмовляли з нею лише вимушено й коли це потрібно.

- Все пройшло добре, - коротко відповіла Кейт, на що її мама лише кивнула й продовжила снідати.

Дівчина навіть не намагалась відновити розмову, вона вже звикла до цих беземоційних людей, які вміють посміхатися, ввічливо вести бесіди й бути як сім'я лише перед камерами, або ж у присутності інших поважних осіб.

Пізніше Кейтлін вирушила до приватної школи, де всі навколо були такими ж, як і її батьки. По правді, в цьому містечку доволі багато багатих й егоїстичних людей, котрі вважають себе кращими за всіх, адже, на відміну від інших, вони мають купу грошей.
Кейтлін знала, що не багацтво визначає якою є людина, а її внутрішній світ. Шкода, що не всі так вважали.

І ось, йдучи коридорами, Кейт, як завжди, згадує вічні повчання матері:

"- Голову повище, випрями спину і впевнено крокуй уперед, не дивлячись навколо. Люди повинні помічати, що ти не маєш часу на таку дрібноту. Всі повинні знати, що ти горда й незалежна і вони не варті навіть твого погляду. Спілкуйся лише з рівними тобі, пам'ятай: ти в усьому краща за інших..."

- Кейтлін! - почула вона голос "подруг", які, сміючись, крокували до неї.

- Як ми скучили! - Вигукнула Лінда, обіймаючи дівчину. Її темне волосся розкинулось по плечах, а яскраво сині очі радісно блиснули, зустрічаючи Кейт, - Куди ти вчора зникла? Ми скрізь тебе шукали!

Кейт була здивована, що ці дівчата взагалі помітили її відсутність. Лінда і Міранда - ті, котрі чинять що захочуть й вважають, що все зійде їм з рук.
Так як й минулого разу. Коли вони обливали Моллі брудом й морально нищили її так, що вона забрала документи й переїхала в інше місто. Звичайно ніхто не дізнався, хто є виною цьому, адже інші не посміють піти проти дівчат, так як тато Лінди місцевий адвокат, а батько Міранди головний суддя. Звісно ж вони тісно співпрацюють, і ніхто не сміє суперечити, адже це ні до чого не приведе, а лише погіршить ситуацію.
Для таких людей все вирішують гроші й зв'язки.

Кейтлін теж залучена до подібних темних справ, адже так як батьки трійки у хороших відносинах, то й вона повинна дружити з цими егоїстками, підтримуючи їх думки.

- Голова розболілась, - фальшиво посміхнулась Кейтлін, натягаючи таку знайому маску и наслідуючи поведінку усіх навколо, - тому вирішила, що досить цим людям моєї уваги і всі веселощі залишила вам.

- Потрібно було хоча б попередити, ти стільки всього пропустила! - захопливо проговорила Міра, зелені очі якої світились ентузіазмом і Кейт не була впевнена, чи хоче знати, що відбувалось там без неї. 

- Так, - підтримала Лінда та, щасливо зітхнувши, мрійливо промовила, - я вчора з вечірки поїхала до Сема й зранку він зробив мені сніданок у ліжко і запропонував зустрічатись!!! Звісно, я не могла не погодитись, всі тепер заздритимуть мені.

- Ох, сніданок у ліжко - це так романтично, правда ж? - Кейт кивнула на знак згоди й Міра продовжила, активно жестикулюючи і махаючи своїм білявим волоссям, зібраним у високий хвіст. - А зате я не втрачала часу марно. Пам'ятаєш ту мерзотницю, що зіпсувала мені одяг минулого тижня? - Кейт знову мовчки кивнула, не бажаючи знати до чого веде подруга. Вона добре запам'ятала бідолашну десятикласницю, котра розлила свою каву прямо на Міру. В голові Кейтлін до сьогодні залишився той ненависний погляд, яким подруга окинула виновницю. Але дівчина надіялась, що Міранда залишить це все в спокої, видно, сподівання були марними. Страшно подумати, що подруга накоїла тому, хто перейшов їй дорогу. - Так ось, на вечірці я підкинула тій дівчині наркотики й розповіла охоронцям.

"Просто жахливо", - подумала Кейт і була спантеличена, дізнавшись про таке. Хоча дівчина добре знає своїх "подруг", так що подібного можна було очікувати.

- Все це скінчилося тим, що вона переїхала після того, як її вигнали зі школи, - спокійно продовжила Міра, ніби скоїла щось звичне, - добре, що її не посадили, адже я вмовила тата залишити правопорушницю в спокої.

Кейт розуміла що означало це "вмовила". Міра просто привселюдно попросила про таке батька, щоб всі вважали її доброю й милосердною.

- Так їй і треба, нема чого псувати нам настрій, - підтримала Лінда й після наступного питання пильні погляди були наведені на Кейтлін, - а ти як вважаєш, Кейт?

На щастя, шкільний дзвінок врятував дівчину від цієї розмови й вона, вибачившись перед дівчатами, вирушила на урок.

***

Повернувшись додому, Кейт була задоволена, що змогла пережити черговий день між нестерпними людьми й зараз має можливість побути наодинці з собою.
Та радіти було зарано, адже ввійшовши в кімнату, дівчина побачила уже знайомий силует у вікні.
Стрункий хлопець сидів на підвіконні, звісивши одну ногу вниз, й вдивлявся у нічну темряву. Його чорняве волосся колошматив вітер і це виглядало так спокійно й заворожливо, що Кейт не могла відвести погляд.
Нарешті, оговтавшись, дівчина доволі голосно зачинила двері кімнати, привернувши увагу незнайомця, й здивовано промовила:

- Ти що тут, в біса, робиш? Я, здається, говорила забиратись подалі.

- Чому ж ти відразу виганяєш гостей? Це зовсім не ввічливо, - відповів той, на що дівчина лише невдоволено цокнула язиком розмірковуючи над тим, як хлопець знову сюди потрапив й чому його ніхто не помітив, - Ось я проходжу мимо й думаю, чому б це мені не навідатись до знайомої?

- Взагалі то, ми не знайомі.

- Отож бо! Я й прийшов сюди з метою змінити цю ситуацію, - хлопець спритно зістрибнув з вікна у кімнату, при цьому пасма його мягкого волосся упали на лице, закривши пильний погляд сірих очей. Але парубок миттєво виправив це і продовжив говорити, - Я вирішив, що це не красиво з мого боку, з'явитися вчора у твоїй кімнаті й не представитись, як слід, - він зробив крок уперед і протянув руку. - Я Джейкоб, хоча можна просто Джей.

- Приємно познайомитись, Джей, - відповіла вона й потиснула руку.

- А ти..? - спитав хлопець і дівчина розгубилась. Вона була впевнена, що всі у цьому місті знають її, невже Джею невідомо, хто вона така?

- Кейтлін, - відповіла, після невеликої паузи.

- Ну що ж, міс Кейті, радий, нарешті, познайомитись, - хлопець блиснув своєю яскравою посмішкою, і дівчина не могла не посміхнутись у відповідь.
"Міс Кейті". Вона ніколи ні від кого подібного не чула, адже для всіх була просто Кейтлін, або ж міс Ларсон, та дівчині сподобалось це нове прізвисько. Джей ще на мить затримав погляд на новій знайомій, а тоді розвернувся й рушив до вікна.

Кейт розчарувалася таким швидким прощанням, адже щось у хлопцеві зачепило її. Здавалось, він такий простий і щирий та з'явилось відчуття, що їй не вистачає такої відкритості у житті. Спілкуючись з іншими навколо, вона не дозволяє собі виявляти справжні емоції.

Кейтлін захотілось схопитися за цю рятівну соломинку, навіть якщо це матиме погані наслідки, Кейт бажала ще хоча б хвилину побути собою, хоть на трішки продовжити цю мить, коли вона так щиро посміхається й нарешті почуває себе живою...

- Постривай, - окликнула вона хлопця, котрий щойно зістрибнув з вікна. - Ти ще повернешся?

- А ти як вважаєш, - підморгнув Джей й скрився у темряві.

Дівчина ще довго вдивлялась у нічний ліс, що шумів недалеко від вікна, позаду будинку, і цей  таємничий погляд хлопця все не покидав її думок, закарбувавшись у пам'яті...


***