З того часу як дівчина востаннє бачила Джея, минуло два місяці. Не дивлячись на те, що пройшло доволі багато часу, Кейт ніби застрягла у тому моменті, коли спіймала останній погляд хлопця. Вона не хотіла вірити в те, що все, що відбувалося між ними, всього лише гра. Так, Кейт теж ненавиділа своїх батьків і також хотіла би вивести їх на чисту воду, але не таким шляхом.
Дівчина нічого не чула про Джейкоба й не бачила його, після того, як хлопець зник у вікні. Він виконав прохання Кейт і забрався з її життя, шкода, що не забрав і той біль, котрий все ще не покидає серце дівчини. Вона неймовірно сумує за хлопцем, якого встигла покохати. Кожну хвилину Кейт бажає повернутися в той час, коли, здавалось, все було щирим, і вона була щасливою. Дівчина хотіла повернути ті миті, коли вони були разом. Інколи Кейтлін була ладна вистрибнути з вікна й кинутись на пошуки Джея, щоб, забувши про страждання, опинитися в його обіймах.
Також вона й розуміла, що може знову обпектися.
Але попри все, навіть зараз, стоячи перед дзеркалом у весільній сукні, дівчина мучила себе здогадками й сумнівами.
Можливо, якби вона не поспішала з висновками й дозволила Джею пояснити, зрозуміла, що помилялася й зараз він був би поряд. Вона б дала хлопцеві можливість все розповісти, її думки виявились не правдивими, і дівчина не почувалася такою розбитою.
Якщо б вона ще мить зачекала й не реагувала так гостро, дізналась, що між ними все було по справжньому, адже їй так кортіло почути від Джея про його почуття.
Можливо, подарувавши йому цей шанс, Кейтлін знову була б щасливою...

- Доню, ти справжня принцесса! - всплеснула в долоні міссіс Ліндсон й сказала всім присутнім стилістам і костюмерам покинути кімнату.
Кейт сумно посміхнулась, згадуючи як Джей називав її принцесою і бажав викрасти. Дівчина шкодувала, що не погодилась і не втекла з цього світу, можливо, тоді все було б добре.

- Не знаю, що можна тобі побажати на майбутнє, але головне – будь щасливою, - дівчина не розуміла, чи мати говорить це щиро, але помітила, що жінка змінилась останнім часом.
Хоче можливо це лише через те, що вона виконала її волю.

І ось час настав...

Повільно Кейтлін крокувала червоною доріжкою, котра вела прямо до вівтаря. Але вона зовсім не відчувала нетерпіння та щастя у душі, що повинна відчувати наречена. Все було навпаки, і дівчина бажала, щоб це виявилося лише нічним жахіттям.
Все проходило на найвищому рівні. Батьки хотіли, щоб у такий день усе було просто ідеальним і вишуканим. Все-таки єдина донька виходить заміж.
Здавалось, ціле місто зібралось у цьому храмі. Кейт помічала знайомі лиця і дивувалася, як всі ці люди тут помістились. Дівчина думала про що завгодно, тільки не про те, що з кожним кроком наближається до хлопця, з яким проведе усе життя. Вона завжди уявляла себе у весільній сукні з щасливою посмішкою на обличчі і людиною, з котрою буде готова зробити все що завгодно, з котрою буде готова розділити своє життя, з тим, кого вона буде кохати.
А зараз, стоячи біля священника і дивлячись у очі Кайлу, вона розуміла, що після сьогоднішнього рішення її життя вже ніколи не буде таким, якого вона бажала. І дівчина змирилась з цим, прийняла таку долю.

- Дорогі присутні, ми зібралися тут і зараз, щоб стати свідками вступу в шлюб Кейтлін Ларсон і Кайла Дженнера, - голос священника гучно лунав по всьому залу. Серце Кейтлін заболіло, коли вона помітила переможний погляд Кайла, але все-таки, через силу, змогла видавити з себе посмішку. - У цьому божественному храмі долям двох людей судилося з'єднатися. Якщо будь-хто з присутніх знає причини, за якими це не може статися, нехай скаже зараз або вічно мовчить.

У залі повисла гробова тиша, а серце Кейт завмерло. Минали секунди разом з болісними ударами серця і дівчині так кортіло, щоб хтось промовив хоч слово. Як вона бажала, аби хтось піднявся і сказав що все це помилка, щоб це жахіття хоч колись скінчилося.
Але останні надії зруйнувались, коли священник прочистив горло та почав говорити:

- Тоді... - його голос раптом перервав різкий стукіт дверей, котрі щойно відчинились. Священник замовчав і, як усі присутні, зупинив погляд на постаті, що з'явилась на порозі.

- Я проти! - пролунав по залу впевнений голос Джея.
Серце Кейт чомусь завмерло, та вона відчула приємне тепло і радість всередині, побачивши хлопця, який зовсім не змінився з їхньої останньої зустрічі. Джей швидко крокував до вівтаря, зосередивши погляд на нареченій.

- Я знаю, ти мене ненавидиш, Кейті, - мовив він, заглянувши в очі дівчини. Вона розуміла, що повинна сердитись на хлопця, але не могла. Кейт знала, що не дивлячись на те, який біль приносили спогади про нього, вона все одно любила Джея, - але не можу дивитись, як ти виходиш заміж за некохану людину. Будь ласка, вислухай мене... - Кейт розгубилась, вона лише змогла кивнути, стримуючи сльози. - Так, я спочатку дійсно познайомився з тобою через завдання і то випадково. Твій розгублений погляд закарбувався у мене в пам'яті і я не міг не побачити тебе знову. Зі мною ніколи раніше подібного не траплялося, я не знав як діяти далі, але ти повинна розуміти мене, адже сама не терпиш таких пихатих людей, - дівчина знала, що він має рацію, а ще й поглянувши в глибокі темно-сірі очі, в голові промайнули усі миті разом з Джеєм, і зараз вона просто не могла відвернутись від нього, - коли ми почали спілкуватись, я остаточно заплутався, не міг повірити, що ця Кейті, яка так щиро посміхається мені, є тою ж самою багачкою Кейтлін, про яку я знав раніше.

Джей замовчав і навколо теж не з'явилось жодного звуку. Вся увага була зосереджена на них. Дівчина гадала: "Невже це той самий шанс, коли я можу нарешті змінити своє життя, невже справді Джей спроможний врятувати мене від цієї помилки?"

- Ти змінила мене, Кейт... - знову заговорив він і дівчина помітила розгубленість в його очах. - Будучи з тобою поряд, я забував усі образи минулого, котрі так багато років керували моїми вчинками. З тобою все було інакше, я відчув, що... - Ще секунду Джей дивився у вічі Кейтлін, а тоді, напевне зрозумівши, що готовий заради неї на все, промовив:

- Я люблю тебе і хочу до кінця днів бачити цю щиру посмішку, якою ти посміхаешся тільки мені, чути твій чудовий сміх й помічати радість в очах. Я хочу зробити тебе щасливою, Кейт, і ти завжди знала, що це правда. - Він схилив голову, а тоді, опустившись на одне коліно, взяв дівчину за руку. - Ти згодна стати моєю дружиною, Кейтлін Ларсон?

- Так... - ні секунди не думаючи відповіла вона, відчуваючи, як щаслива усмішка знову з'являється на обличчі. Навкруги почувся шепіт, а Кейт, знайшовши в собі сміливість, впевнено повторила:
- Так, я згодна!

- Ні! Ти не посмієш. - почувся голосний крик матері, - Ти зруйнуєш собі життя, Кейтлін! Я хочу, щоб ти росла у достатку, була щаслива...

- А чи ти взагалі знаєш, що таке щастя, місіс Ларсон, - зробила Кейт акцент на останньому слові, перебивши жінку, - я вирішую свою долю і серед такої брехні та лицеміства, де існуєш ти, ніколи не зможу бути щасливою.

- Як ти смієш... - Просичала вона у відповідь. - Охороно!

Після крику матері, головні двері заступили кремезні чоловіки і почали рухатись назустріч Кейтлін.

- Дівчата, - не втратила пильності вона, - хто жадає цього красунчика? - Кейт кивнула на калишнього нареченого, котрий стояв в стороні, не розуміючи, що відбувається. Дівчина знала, що ці зіпсовані леді ладні на все, аби опинитися поряд з блондином. - Кому пощастить спіймати мій букет, стане новою нареченою Кайла!

Кейт високо підкинула квіти в бік охоронців і десятки дівчат миттю побігли туди, відбираючи одна в одної бажаний букет.
Чоловіки розгубилися і не могли пройти вперед.
Кейт цього й чекала та миттю, схопивши Джея за руку, хотіла кинутись до заднього виходу з храму.
Але не встигла ступити й кроку, як відчула, що хтось болісно і міцно схопив її.

- Ти нікуди від мене не втечеш, Кейтлін, - Кайл злісно дивився на утікачку і сильно смикнув до себе, - Я завжди отримую те, що хочу і ти не посмієш... - Але блондин більше не зміг нічого сказати. Джей миттєво розвернув його до себе і Кайл, отримавши сильний удар в щелепу, безсильно впав долілиць.
Закохані швидко рушили до дверей та кинулись утікати подалі звідси.

- Кейтлін! - Почула вона голос тої, кого зовсім не очікувала зараз зустріти. - Кейт, постривай! - Крикнула дівчина знову і, наздогнавши, заточила подругу в обійми.

- Лін? Що ти тут робиш... - спантеличено запитала Кейт.

- Ти така молодець, Кейтлін, я пишаюсь тобою, - раптом мовила вона, - стільки років я не дозволяла собі лишніх емоцій та слів, а ти взяла і пішла проти батьків, висказавши все, що хотіла. - Лінда заглянула в очі дівчини, - мені ніколи не вистачало сміливості так вчинити...

- То їдьмо з нами, Лін, - мовила Кейт, розуміючи, що подруга все життя жила так само, як і вона, слідуючи чужим правилам, - ми здатні втекти разом, подалі від цього жахливого міста.

- Ні, я не можу, - подруга здивувала такою відповіддю, - я хочу залишитись тут, з Семом... Знаєш, це так дивно, спершу я дійсно зустрічалася з ним, лише заради репутації, але тепер, здається, покохала і думаю, що поряд з цим хлопцем буду щаслива, навіть якщо зостанусь тут...

- Ох, Лін, - видихнула Кейт, не знаючи, що на це відповісти. Вона розуміла подругу, адже сама усвідомила з ким відчуває радість і свободу.

- Ось тримай, - дівчина поклала в руку Кейтлін ключ до машини, - краще чимшвидше поїхати звідси.

- Що? Я не можу взяти твою...

- Не думай про це, такий мій подарунок тобі на весілля, - Лінда підморгнула, - у мене тільки одна умова... ми повинні залишитись на зв'язку.

- Звичайно, Лін. Я тобі безмежно вдячна, - щиро посміхнулась Кейт та обійняла подругу.

- Кейті, нам вже час, - почувся голос Джея, а слідом пролунав стукіт дверей.
Дівчина кивнула і, попрощавшись з Ліндою, вони миттєво зникли за будинками.

Закохані втекли... Втекли назустріч щастю.