Моя Війна

Аня Мінова

Біль та страх 41ого, Відголоски якого уже забули. Мир посилився у серці кожного Мир, який предки кров'ю здобули. І тут зранку 22-гого, Числа так 24-того лютого.. Будильник заграв.. Нажаль воєнний.. Перервавши порядок денний.. А ще недавно, року як 14-того.. Писала малою вірші про АТО.. І років вже начепто 8 як , Воювали на сході.. Питаєш за що? За те що зараз порушено ворогом. За те що вже пропахнуто порохом. За сон матері, дружини та дочки, Що зараз у гарячих точках... Під гулом воєнних літаків, Щоб спали наші любі й дорогі.. Щоб не знищили нашу Націю! І те, — що здобуто працею! І ця Війна стосується кожного! Вона не помилує жодного... Автор: Аня Мінова

2022-02-28 13:06:26

6

0

Схожі вірші

Всі

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

55

10

3277

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1858