Моя Війна

Аня Мінова

Біль та страх 41ого, Відголоски якого уже забули. Мир посилився у серці кожного Мир, який предки кров'ю здобули. І тут зранку 22-гого, Числа так 24-того лютого.. Будильник заграв.. Нажаль воєнний.. Перервавши порядок денний.. А ще недавно, року як 14-того.. Писала малою вірші про АТО.. І років вже начепто 8 як , Воювали на сході.. Питаєш за що? За те що зараз порушено ворогом. За те що вже пропахнуто порохом. За сон матері, дружини та дочки, Що зараз у гарячих точках... Під гулом воєнних літаків, Щоб спали наші любі й дорогі.. Щоб не знищили нашу Націю! І те, — що здобуто працею! І ця Війна стосується кожного! Вона не помилує жодного... Автор: Аня Мінова

2022-02-28 13:06:26

6

0

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

2776

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

8

13520