Вірші
Тобі
Я душою навіки зломлена
Що не зможу уже змінитися
Я наче з болі зроблена,
Що навіть не хочу сміятися.
Я любов'ю тобі не вгожуся,
Я душею з тобою не схожуся.
I наче все добре мовиться...
Але ж життя наше ломиться.
Ласки я дати не зможу ніяк,
Бо в дитинстві до неї не привчена..
Скажена наче в очах вапняк, ХОЧА З ВИДУ така гарна дівчина.
Твоє серце, від мене швидше зломиться,
Чим хорошого слова є шанс дождатися.
Я бачу, як тобі мене хочеться.
Але це до добра не дотягнеться.
Я сама коло тебе мучуся.
Бо не знаю як розірватися,
Щоб моєï любові напився Ти..
Але пустотою моєю давишся.
Ми з тобою не вмієм прощатися,
Бо не можемо у двох постаратися.
Не можем вдало разом змінитися
Щоб було як у двох нам зливатися.
6
0
329
Почуття
Сьогодні я писатиму вірші..
Про те, про се..
Про ком у горлі, та душі..
Я розкажу тепер усе..
Про ті похмурі дні..
Що так тягнулися без тебе..
Про всі новини в ЗМІ.
Що розміром від тебе, і до неба
Як спалахнуло там десь..
..... То певно у душі..
Коли носила ранець
Промокший на дощі.
Про те, як вперше, я бачила тебе..
І те як зжалось сердце..
Але давай не буду я про це..
Дивись як файно дерево цвіте!
Я порахую наніч зорі ...
Я впевнена, ти знаєш..
Що почуття прозорі..
Коли мене тримаєш..
9
0
337
Моя Війна
Біль та страх 41ого,
Відголоски якого уже забули.
Мир посилився у серці кожного
Мир, який предки кров'ю здобули.
І тут зранку 22-гого,
Числа так 24-того лютого..
Будильник заграв.. Нажаль воєнний..
Перервавши порядок денний..
А ще недавно, року як 14-того..
Писала малою вірші про АТО..
І років вже начепто 8 як ,
Воювали на сході.. Питаєш за що?
За те що зараз порушено ворогом.
За те що вже пропахнуто порохом.
За сон матері, дружини та дочки,
Що зараз у гарячих точках...
Під гулом воєнних літаків,
Щоб спали наші любі й дорогі..
Щоб не знищили нашу Націю!
І те, — що здобуто працею!
І ця Війна стосується кожного!
Вона не помилує жодного...
Автор: Аня Мінова
6
0
273
Дурна
Ненавистно житиму віки.
Леліячи жадібну втіху.
Спущу до низу повіки..
Закрию вуха руками двома..
Адже все життя моє - муки..
Проживаю його я дарма..
Валяючись в полотні скуки
Стаю все дурніших дурна..
Ховаючи тіло у скруті..
І сердце від любові хова..
Складу ж я жадібно руки..
Спитавши себе: "Чи Дарма?..."
Шалені забуду всі втіхи..
Спогади знищу сама..
Згадаю, що ми ще всі діти..
Не руйнуймо життя ми дарма!
Автор: Мінова А.Л.
6
0
223
Ти знаєш Мам?
Ти знаєш Мам, я по ночам також пишу вірші...
Та всі проблеми в них виливаю.
Моєї цілісні обломки там душі,
В строки ті, помаленьку я вшиваю
Та ще у серці там надія тліє,
Яка його ніяк не покидає.
Що може хтось мене все ж зрозуміє.
Та в серці тому рани залатає
Скажи мені мамусю, от чому,
Мене на всіх не вистачає?
Скоріще всього все тому,
Що грані душенька не має...
І знявши всю ту політурку з себе –
Здійму я руки, високо до неба.
Де вислухає лишень Бог мене.
Адже комусь за нас молитись треба.
І не питай, чому я плакати почну.
І лишніх слів напевне тут не треба.
Адже пустивши ту гірку сльозу,
Скажу тобі, що плакала за тебе.❤
Автор: Мінова А.Л.
5
0
246
Вона
Хто я для Тебе?
Зі мною ж спогадів нема..
Тепер моє життя без Тебе..
Важай прожила я його дарма.
Певно подруг в Тебе, –
Поврий чагарник.
Я прошу, забудь про мене,
Бо подих аж приник.
Алеж думка в голові блукає:
Ким приходжусь? Чи пам'ятаєш?
Хто мене у дружбі заміняє?
З ким чашку чаю тепер Ти розпиваєш?
З ким ділишся секретами?
Хіба Ти все ще п'єш одна?
З ким перешіптуєшся: "Це між нами"?
Хто? Хто ж та подруга? Ну хто вона?
Пробач. Я просто хочу знати, чи не одна.
Що все гаразд. Чи ще не обпеклась?
Тим чаєм, що наливала ти сама..
Певно мрія потаємна вже збулась?
Не проклинай...
Вже чула тисячі проклять.
А прощавай...
Раз не уміємо душой прощать!
Автор: Мінова А.Л.
6
0
206
Но
Да, Мамуль!
Много времени прошло однако.
Надеялась что всё нормуль..
Но на душе как-то двояко.
И вроде бы никто и не обидел🤷
И не разрушил сердечную обитель.
И время раны как-бы залечило.
И я врагов за всё простила.
Жаль, что ВСЁ успела изменить!
Но себя, увы, никак не изменила...
Спешила искренне других любить.
Но к сожаленью совесть погубила.
Автор: Мінова А.Л.
11
0
239
