Вірші
Тобі
Я душою навіки зломлена
Що не зможу уже змінитися
Я наче з болі зроблена,
Що навіть не хочу сміятися.
Я любов'ю тобі не вгожуся,
Я душею з тобою не схожуся.
I наче все добре мовиться...
Але ж життя наше ломиться.
Ласки я дати не зможу ніяк,
Бо в дитинстві до неї не привчена..
Скажена наче в очах вапняк, ХОЧА З ВИДУ така гарна дівчина.
Твоє серце, від мене швидше зломиться,
Чим хорошого слова є шанс дождатися.
Я бачу, як тобі мене хочеться.
Але це до добра не дотягнеться.
Я сама коло тебе мучуся.
Бо не знаю як розірватися,
Щоб моєï любові напився Ти..
Але пустотою моєю давишся.
Ми з тобою не вмієм прощатися,
Бо не можемо у двох постаратися.
Не можем вдало разом змінитися
Щоб було як у двох нам зливатися.
6
0
302
Почуття
Сьогодні я писатиму вірші..
Про те, про се..
Про ком у горлі, та душі..
Я розкажу тепер усе..
Про ті похмурі дні..
Що так тягнулися без тебе..
Про всі новини в ЗМІ.
Що розміром від тебе, і до неба
Як спалахнуло там десь..
..... То певно у душі..
Коли носила ранець
Промокший на дощі.
Про те, як вперше, я бачила тебе..
І те як зжалось сердце..
Але давай не буду я про це..
Дивись як файно дерево цвіте!
Я порахую наніч зорі ...
Я впевнена, ти знаєш..
Що почуття прозорі..
Коли мене тримаєш..
9
0
311
Моя Війна
Біль та страх 41ого,
Відголоски якого уже забули.
Мир посилився у серці кожного
Мир, який предки кров'ю здобули.
І тут зранку 22-гого,
Числа так 24-того лютого..
Будильник заграв.. Нажаль воєнний..
Перервавши порядок денний..
А ще недавно, року як 14-того..
Писала малою вірші про АТО..
І років вже начепто 8 як ,
Воювали на сході.. Питаєш за що?
За те що зараз порушено ворогом.
За те що вже пропахнуто порохом.
За сон матері, дружини та дочки,
Що зараз у гарячих точках...
Під гулом воєнних літаків,
Щоб спали наші любі й дорогі..
Щоб не знищили нашу Націю!
І те, — що здобуто працею!
І ця Війна стосується кожного!
Вона не помилує жодного...
Автор: Аня Мінова
6
0
248
