Ти знаєш Мам?

Аня Мінова

Ти знаєш Мам, я по ночам також пишу вірші... Та всі проблеми в них виливаю. Моєї цілісні обломки там душі, В строки ті, помаленьку я вшиваю Та ще у серці там надія тліє, Яка його ніяк не покидає. Що може хтось мене все ж зрозуміє. Та в серці тому рани залатає Скажи мені мамусю, от чому, Мене на всіх не вистачає? Скоріще всього все тому, Що грані душенька не має... І знявши всю ту політурку з себе – Здійму я руки, високо до неба. Де вислухає лишень Бог мене. Адже комусь за нас молитись треба. І не питай, чому я плакати почну. І лишніх слів напевне тут не треба. Адже пустивши ту гірку сльозу, Скажу тобі, що плакала за тебе.❤ Автор: Мінова А.Л.

2020-05-08 19:19:09

5

0

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

2940

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5510