Людська лють

Ашанія

Останнім часом коїться багато Незрозумілих дій, страшних речей І світ навколо, мов ота палата, Де божевільних втримують людей. Один вбиває, другий нападає, А третій себе Богом уявив, Поки четвертий йшов до Бога плаєм, Його "місцевий Бог" вже засудив. Останнім часом коїться багато, Нас тут катують, страчують брати, І замість того, щоб лиш обійняти, Від нас батьки примушені піти. Тут всі тепер розгнівані, колючі, Нажаль, не взмозі бачить і почуть. Нас затягнули в раз криваві кручі, Страшний не Бог, а справжня людська лють.

2022-10-17 14:04:13

7

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Лео Лея

Оце точно. Останні слова прямо в ціль. Хороший вірш

Відповісти

2022-10-17 16:22:59

1

Ашанія

@Лео Лея дякую 🤗🙏

Відповісти

2022-10-17 16:38:15

1

Ашанія

🤗🙏

Відповісти

2022-10-18 03:31:26

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

11149

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

44

13

1529