Між нами
Ашаннiя
Краще б нам було інакше попрощатись, Могли уламки скла  насправді нам допомогти, Та я в бездонній тиші  Намагаюся пробачить Безглузді помилки, Що ми з тобой накоїли. З тобою поруч я, Ставала знову немовлям, Та дівчинка маленька Хотіла захисту й тепла, Ти завжди дбав про неї Наче рідна мати І навіть кров свою За її життя віддав. Свої посмішки , секрети Я довірила тобі, Навіть всі ті таємниці, Що мав знати тільки брат.  Коли ми танцювали, Війни хотілось між тілами, Але коли з тобою разом, Між нами мир, між нами лад.   
2022-10-08 05:20:00
7
0
Інші вірші поета
Крок за кроком Твоє волосся пахне осінню Відлітай Колись я казала
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Yashika
@yashikathu14
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9137
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12339