Я загоїлась, як та рана
Я загоїлась, як та рана,
Що стікала дощами сліз,
Знов , як вогнище, я палала,
Тільки бачила той свій ліс.
Ліс, що став тепер оберігом,
Ліс, що завжди мене приймав
І в своїх чарівних обіймах
Рятував мене, рятував.
Будував він свої дерева
Поміж тих льодяних озер,
А для щастя чого ще треба?
Я сховаюсь на дні печер.
Знов закохуюсь, я закохуюсь
В цей чарівний Душевний ліс.
І відштовхуюсь, знов відштовхуюсь
Від диявола, що проріс.
Я загоїлась, як та рана,
Я боліла і не знайшла
Вірних ліків, лише оману,
Тільки потім я ліс знайшла...
***
Озвучка - https://youtu.be/1O-zUMDNvHQ?si=aUAF7_qiSV5uQeyY
2022-09-30 09:03:19
3
0