Я залишу тебе уві сні
Тата Ашаннiя
Я залишу тебе уві сні, Щоб до тебе вертатися знов У найважчі, знедолені дні, Моя справжня, єдина любов. Коли в сум загортається серце Я гублюся у вічній пітьмі — В тій, де голос твій досі не стерся, В тій, де щось ти говориш мені. Я залишу тебе уві сні, Щоб самотніх ночей не боятись. Закриваючи очі свої, Вмію я до небес доторкатись. По своїй каменевій доріжці Я не йду, я пливу у човні, В перешкодах цвітуть чорнобривці, Лише ти даєш силу мені. Озвучка - https://youtu.be/vFH55KOfrwo?si=mIiRbAI1GXUSyaW8
2022-10-03 09:27:18
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Вікторія Тодавчич
Дуже гарно ☘
Відповісти
2022-10-03 09:48:14
1
Тата Ашаннiя
@Вікторія Тодавчич дякую 🤗
Відповісти
2022-10-03 19:08:16
Подобається
Інші вірші поета
Завжди бути поруч Моє море зовсім не в морі Смакота Слава нашим пацанам
Інші поети
NaTa Ly
@Nata_Ly03
Uina Ku
@mayor_hija
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8953
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12043