Silence
Vinay Deshlahare
It never makes a sound, and provides peace around, it walks without sound, that's what people think. But it makes a sound, it keeps you calm when your anger is around. It teaches you ways to fight, with peace and queit, don't run from silence when it comes, just take it in a way of fun
2020-05-24 10:53:21
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Valour And Faith
Nice thought
Відповісти
2020-05-24 17:15:05
1
shadowlinxxx morgan
Good🐵🐒🦍🐶🐶🐩🐺🦊🐱🐈🦁🐴🐎🦓🐃🐖🐗🐄🦌🐮🐂🐗🐏🐆🐅🐧🐦🐥🐤🐣🐓🐔🦔🦇🦃🐾🐻🐼🐨🐭🐿🐇🐁🐰🐀🐹🐑🦏🐘🐐🦒🐪🐫🐛🐚🦋🦀🐌🦐🦑🐋🐙🦈🐬🐡🐠🐟🦎🐉🦕🐍🦖🐳🐲🐢🐊🐸🦉🕊🦅🦆
Відповісти
2020-05-27 12:11:12
1
Vinay Deshlahare
@shadowlinxxx morgan Thanks🙊🙉🙉🙈🙊👨🙊🙊💂👻👻👹👺👺👹👹👹👽👽👽👾👿👿👿👿💀💀💀👁🐶🐕🐕🐕🐕🐶🐁🐀🐀🐰🐏🐦🐤🐣🐣🐰🐖🐍🐗🐮🐮🐽🐽🐍🐍🐸🐷🐷🐮🐴🐍🐽🐽🐷🐄🐺🐗🐗🐗🐽🐽🐴🐮🐽🐷🐷🐃🐏🐔🐓🐓🐃🐃🐺🐐🐤🐥🐦🐦🐦🐦🐤🐤🐤🐥🐤🐐🐣🐣🐤
Відповісти
2020-05-27 14:22:10
Подобається
Інші вірші поета
My own way Shout I wanted to fly Sacrifice
Інші поети
Venti//
@ArchontOfFreedom
Venti//
@ArchontOfFreedom
Схожі вірші
Всі
Forgiveness
МОРГАН РЕЙ
If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.
59
4
8107
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11283