أنا المسافرُ في عينيكِ دونَ هُدى
أنا هُنا . بعد عامٍ من قطيٍعتنا ألا تمُدَّين لي بعد الرجوع يدا؟ ألا تقولينَ .. ما أخبارُها سُفُني؟ أنا المسافرُ في عينيكِ دونَ هُدى حملتُ من طيَّبات الصينِ قافلةً وجئتُ أطعمُ عُصفُورينِ قد رقدا وجئتُ أحملُ تاريخي على كتِفي وحاضراً مُرهق الأعصاب ، مُضطهدا ماذا أصابكِ؟ هل وجهي مُفاجأةٌ وهل توهَّمتِ أنّي لن أعودَ غدا ما للمرايا .. على جدرانها اختجلت لما دخلت .. وما للطيب قد جمدا تركتُ صدركِ في تفتيحهِ ولداً وحينَ عُدتُ إليهِ .. لم يعدُ ولدا وناهداك . أجيبي . من أذلَّهُما؟ ويومَ كنتُ انا .. لله ما سجدا كانا أميرينِ .. كانا لُعبتي خزفٍ تقومُ دنيا .. إذا قاما .. وإنْ قعدا .. * يا مدفن الثلج .. هل غيري يزاحمُني؟ وهل سريرُ الهوى ما عادَ مُنفرِدا جريدةُ الرجلِ الثاني .. ومعطفُهُ وتبغهُ .. لم يزل في الصحن مُتَّقدا * مالون عينيكِ؟ إنّي لستُ أذكُرُه كأني قبلُ لم أعرفهُما أبدا .. إنّي لأبحثُ في عينيكِ عن قدري وعن وُجُودي. ولكن لا أرى احدا * جميع الحقوق لأصحابها . القصيده لا تعود للناشر.
2020-07-30 15:13:57
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
hendas3ad
⁦♥️⁩⁦♥️⁩⁦♥️⁩⁦♥️⁩⁦♥️⁩⁦♥️⁩⁦♥️⁩
Відповісти
2020-07-30 15:41:47
Подобається
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3171
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1644