Мертвих не зігріють куртки... (Свой же перевод своего же стиха)

Котик Бегемотик

Мертвих не зігріють куртки, не зігріють теплії слова. Вони померли, їм цього достатньо, не гай дрогоцінний час дарма. Не втішиш їх, не намагайся. Сльоза давно завмерла на щоці. Об стіну ти не розбивайся, якщо мрець не дає тепла твоїй руці. Вони померли, їм цього достатньо, а домовини холод зараз кращий друг. Із грудей сердце в них вийнято, тому й не бачуть теплоти навкруг, бо в мертвих й очі заскляніли. Вогонь – лиш чудо розведе. Якщо штовхнуть – зла не тримай, вони сліпії, і часто лиш дорога їх веде. Ти не дивись на них сердито, їм і без тебе хмурий світ. Ти, краще, не чіпай їх лихом, щоб сморід з домовини не навлік. І з роботами їх не плутай! Вони так схожі, але й різні так. Роботи не жили і не будуть, а мертві просто в битві потерпіли крах. Вони померли і ніщо не допоможе: ні некромант, ні некрономікон... Останній бій в їх серці сховав Боже, без страху і загинули у ньом. Але, можливо, час їх і врятує, з роками різна стихне біль... Вони воскеснуть, спокій їх готує, і знов з азартом ринуть в бій! Всім нам буває треба передишка. Одні в запій підуть, а інші не зап'ють... А деякі, і змучані, й безсилі, тихенько, десь там у кутку, помруть... І лиш тоді настане довгожданна та перерва, бо сил вже не залишиться на шлях. Вони померли, їм цього достатньо, але продовжують нести свій хрест на змучаних плечах.

2021-02-10 15:44:34

2

0

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

49

1

15067

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12174