Мертвих не зігріють куртки... (Свой же перевод своего же стиха)
Котик Бегемотик
Мертвих не зігріють куртки, не зігріють теплії слова. Вони померли, їм цього достатньо, не гай дрогоцінний час дарма. Не втішиш їх, не намагайся. Сльоза давно завмерла на щоці. Об стіну ти не розбивайся, якщо мрець не дає тепла твоїй руці. Вони померли, їм цього достатньо, а домовини холод зараз кращий друг. Із грудей сердце в них вийнято, тому й не бачуть теплоти навкруг, бо в мертвих й очі заскляніли. Вогонь – лиш чудо розведе. Якщо штовхнуть – зла не тримай, вони сліпії, і часто лиш дорога їх веде. Ти не дивись на них сердито, їм і без тебе хмурий світ. Ти, краще, не чіпай їх лихом, щоб сморід з домовини не навлік. І з роботами їх не плутай! Вони так схожі, але й різні так. Роботи не жили і не будуть, а мертві просто в битві потерпіли крах. Вони померли і ніщо не допоможе: ні некромант, ні некрономікон... Останній бій в їх серці сховав Боже, без страху і загинули у ньом. Але, можливо, час їх і врятує, з роками різна стихне біль... Вони воскеснуть, спокій їх готує, і знов з азартом ринуть в бій! Всім нам буває треба передишка. Одні в запій підуть, а інші не зап'ють... А деякі, і змучані, й безсилі, тихенько, десь там у кутку, помруть... І лиш тоді настане довгожданна та перерва, бо сил вже не залишиться на шлях. Вони померли, їм цього достатньо, але продовжують нести свій хрест на змучаних плечах.
2021-02-10 15:44:34
2
0
Інші категорії
Історичні Для дітей Привітання Вірші в прозі Філософські Вірші до свят
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10906
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
80
19
2028