Руни

Валерія Дмитренко

Руни заплутали сенс. Ножиці не ріжуть полотна. Я не поливаю квіти, Він чекає біля вікна. Вітер співає сумні пісні. Надворі сонячно. Діти вже давно не грають у дворі. Не буде більше весни. Руни викрили думки Заплутались квіти у волоссі. Життя-рулетка каже , що я перемогла. Незнати чого чекати . Цікаво.

2018-08-30 08:46:27

Інші вірші поета

Серце Я...Ім'я... Світло

Інші поети

Truth13

@Truth13

Jason 顾杰

@Jason_gu_jie

Anna Sparrows

@birdwithword

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

3588

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

3309