Серце

Валерія Дмитренко

І ось ти простягаєш руку . Тобі протистоїть вітер. Рука вже дубіє від холоду, Але ти цього не відчуваєш Ти так прагнеш фінішу... І ось минаєш бар’єр за бар’єром, Відчиняєш усі двері Остання перешкода.. Вона ж і найбільша.... Але ти дійшов до кінця! Знайшов, доторкнувся до нього, Тепер Це твоє і ти його єдиний власник.. Забирай усе, без залишку, Забирай. Моє. Серце .

2018-08-23 09:31:11

Інші вірші поета

Я...Ім'я... Світло Руни

Інші поети

Маргарита Чаленко

@marharyta

Nazar Pytsyk

@bez_talanta

Gray_Raven

@Gray_Raven

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13552

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

2471