Серце
Валерія Дмитренко
І ось ти простягаєш руку . Тобі протистоїть вітер. Рука вже дубіє від холоду,  Але ти цього не відчуваєш Ти так прагнеш фінішу... І ось минаєш бар’єр за бар’єром, Відчиняєш усі двері Остання перешкода.. Вона ж і найбільша.... Але ти дійшов до кінця! Знайшов, доторкнувся до нього, Тепер  Це твоє і ти його єдиний власник.. Забирай усе, без залишку, Забирай. Моє. Серце .
2018-08-23 09:31:11
4
0
Інші вірші поета
Я...Ім'я... Руни Світло
Інші поети
Taeter Pompi
@TaeterSmile
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3783
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3907