Мій корабель потрапив під шторм
залишимось незнайомими
Мій корабель потрапив під шторм Де ти друже мій милий? Чи напинаєш ти сильні вітрила, І несешся до мене по хвилях? Чи і сам у момент цей жахливий один ти? Мій корабель потрапив під шторм І тепер мене доля чекає жахлива Зникну морі, в блакиті втону В надії на твої крила Де ти друже мій милий? Чи напнув ти свої вітрила, чи несуть тебе хвилі жахливі до бортів моїх? Мій корабель потрапив під шторм Де ти спасіння ненасне моє? Чи ховає туман цей мінливий, мою гибель від твоїх очей? Я чекаю, вже скоро світає і надіюсь побачу я, ніс корабля, що душу мою поривавсь рятувати? Мій корабель потрапив під шторм Вже бажаю я не бажати хай світанок підніме серпанок Ночі холодної, лапи збере.. І нарешті я бачу, похилу, бачу спину твого корабля Ти світанку привітно всміхнувся, а мене тут не наче й нема. Мій корабель попав під шторм Слів розради для мене немає Знай мій друже, погибель моя Не ось ця блакитна земля, а байдужість твоя Бо волів би я знати.. Щоб умерти без цього знаня...
2020-05-29 15:09:05
6
0
Інші вірші поета
Мій квіт, вже мертвої землі.... Під холодом гарячих почуттів
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1751
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2302